Зона населеності для всіх планет Сонячної системи: як би змінилися наші сусіди

Вчені провели цікавий уявний експеримент, у якому поставили собі питання, що, якщо всі планети Сонячної системи опиняться в зоні населеності?

Рідка вода — ключовий інгредієнт для життя. І в нашій Сонячній системі Земля — єдина планета, на поверхні якої є рідка вода. Це тому, що наша планета розташована в населеній зоні нашого Сонця, її також називають "зоною Золотоволоски". І умови тут якраз відповідні. Якби ми були ближче, вода б википіла, а якщо далі — перетворилася на лід.

Розмір цієї зони залежить від того, наскільки гаряча або холодна зірка. Вчені виявили 4 000 екзопланет у населених зонах. Але тільки 24 з них можуть бути придатні для життя. У нашій Сонячній системі ця зона розташована в діапазоні від 0,9 до 1,2 астрономічних одиниць від Сонця. Зазначимо, що одна астрономічна одиниця дорівнює одній відстані від Землі до Сонця, яка становить 149 597 871 км.

Так що ж буде, якщо решту планет Сонячної системи посунути в цю зону населеності протяжністю 45 млн км. Чи можливо, що і на інших планетах з'явиться життя?

Щоб втиснути вісім планет у зону Золотоволоски, доведеться проявити винахідливість. Найгірше, що може статися, так це порушення умов для життя на Землі.

З чого почати

Спершу необхідно перемістити Меркурій у саму внутрішню частину населеної зони. На відстані близько 0,9 AU — це більш ніж удвічі далі від Сонця, ніж Меркурій обертається по орбіті зараз.

На цій кам'янистій планеті мало що зміниться, хіба що з'явиться освіжаюча прохолода після мільярдів років палючої спеки. Венера вже обертається відносно близько до населеної зони на відстані 0,72 AU. Коли наше Сонце було молодою і більш тьмяною зіркою, Венера, по суті, перебувала в населеній зоні. На ній навіть могли існувати умови для життя з неглибоким океаном.

Але коли Сонце стало гарячішим, зона Золотоволоски відсунулася ще далі. Температура підвищилася, і океани википіли. Можливо, якщо перенести Венеру в більш прохолодне місце далеко від Сонця, вона знову стане придатною для життя.

Тепер залишається ще п'ять планет, які необхідно розмістити в зоні населеності. Спершу необхідно переконатися, що всі планети розташовані на однаковій відстані одна від одної. У нашій вузькій зоні Золотоволоски можна було б розмістити кожну планету на відстані 6,5 млн км одна від одної. Це дорівнювало б приблизно 30-кратній відстані між Землею і Місяцем.

Далі пішов би Марс. Звичайно, всім би хотілося дізнатися, чи може на Червоній планеті існувати життя. На жаль, воно, як і раніше, безплідне. Рідка вода — не єдине, що потрібно життю для процвітання. У Марса немає магнітного поля. Це означає, що сонячна радіація позбавить його шансів на наявність атмосфери. Планету все одно доведеться його тераформувати.

На інших газоподібних планетах життя, найімовірніше, теж не зародиться. На газових гігантах, Юпітері та Сатурні, атмосферний тиск і температура занадто високі, щоб молекули на кшталт ДНК могли бути стабільними. Але, можливо, ви зможете зануритися в холодну воду на одному з місяців Юпітера, Європі. Її нова близькість до Сонця дозволить товстому шару льоду розтанути.

Нові можливості

Навіть Нептун виявиться ближчим до Землі, ніж зараз Марс, а це відкриває абсолютно нові можливості. Такий новий устрій Сонячної системи дасть змогу без особливих проблем подорожувати між планетами.

Навіть із нинішніми технологіями люди зможуть подорожувати між планетами за 90 днів. Крім дослідження, на інших планетах можна добувати всілякі ресурси.

З Юпітера і Сатурна можна отримувати водневе паливо, яке допоможе нам перейти до низьковуглецевого майбутнього. На астероїдах можна добувати кобальт. Це було б важливо для розробки систем відновлюваної енергії. Але ця нова Сонячна система буде, м'яко кажучи, трохи нестабільною. Особливо з такою масивною планетою, як Юпітер, розташованою так близько до нас. Його маса у два з половиною рази перевищує масу всіх інших планет нашої Сонячної системи разом узятих.

Згідно з науковими даними, зірка, подібна до нашого Сонця, може мати шість планет розміром із Землю у своїй населеній зоні. З Юпітером гравітаційна стабільність буде порушена. І всі ці дисбаланси могли б призвести до того, що планету або місяця викине з орбіти або повністю перемішає між собою. Можливо, у підсумку вийде новий порядок, але тоді життя на Землі опиниться під загрозою.