Жити помстою: історія родини Тарасевичів, які втратили рідних внаслідок обстрілу Запоріжжя

Містяни досі оговтуються після того трагічного дня.

Помститися за рідних та ще більше допомагати українським захисникам – така мета у родини загиблих Тарасевичів у Запоріжжі. Російська бомба поцілила в їхній будинок 7 жовтня. 42 людини поранено, 10 – загинули. Зокрема, 27-річна Софія, її маленький син і бабуся.

Батьки та сестра загиблих зустрілися із ТСН, аби розповісти про своїх найдорожчих.

Це останні кадри з Адамом, які зняла його бабуся і надіслала в сімейний чат.  Хлопцеві був лише рік

"Навіщо ти знімаєш шапочку, Адам буде холодно, буде холодно, ага не зміг надіти, бандюжка"

Вже за кілька годин після цієї прогулянки в їхній будинок влучила російська бомба.

Адам з мамою і дідусем жили на третьому поверсі. Пан Сергій у момент атаки працював, на останнє його повідомлення "У вас усе гаразд?" донька вже не відповіла. Коли він прибіг додому, довго не міг впізнати будинок.

"Я годину ходив отут от аж потім я зрозумів, що тут нічого немає"

Поки він був на роботі Софії з дитиною допомагала її бабуся Тетяна, каже мати загиблої.

"Дізналася що місто обстрілюють КАБами, почала телефонувати мамі й Соні, з ними вже не було зв'язку, і тоді я вже зрозуміла, що це кінець"

Розповідаючи про рідних жінка часто зривається в сльози. Донька була перекладачем з англійської. На початку повномасштабного разом з 15-річним братом поїхала до Великої Британії.

"Малий пішов у школу, а Соня знайшла собі роботу на військовій базі, яка готувала наших військових і вона працювала там перекладачем. Вона народила Адама і це була найкоханіша дитина в моєму житті, це був неймовірний хлопчик, він був такий розумний"

Повернулася додому, бо сумувала за рідними і мріяла працювати психологом. Допомагати людям як її 68-річна бабуся Тетяна Тарасевич.

"Все життя пропрацювала лікарем педіатром, вона рятувала дітей, вона вивчала студентів, кращої матері не було у світі"

Єдине, що лишилося від їхньої квартири – ця фотографія, яку сестра Софії знайшла, коли рятувальники розгрібали завали. 

"З того ковша в якийсь момент вилетіла ось ця фотографія єдина"

Світлина помята і подряпана, але рідні не можуть намилуватися на свого Адамчика. Памятають усе - його перші рухи, перші кроки, перший удар по м'ячу.

"В останній вечір я помітив, що він вже його буц, думаю, оо, і все ж е, е, е, думаю ще трошечки і заговорить. Московиться бомба не дала йому навчитись розмовляти"

За словами сестри, першою винесли Софію, аде опізнали її спочатку як іншу людину, бо вона була дуже понівечена.

"Пізніше знайшли бабусю і Адама і під тим горіхом, де він гуляв той чорний пакет"

У той трагічний день загинуло 10 людей, зокрема і сусіди Софії та Адама – молоде подружжя та дідусь. Вижив лише 5-річний хлопчик, який наразі в лікарні.

"Я буду жити помстою заради пам'яті своїх рідних мамочки, дочечки і онука. Щоб ця Росія припинила своє існування. Дуже багато лікарів, друзів, які зараз на війні і кожен з них мене туди чекає"

Будинок повністю знищений, їхні мешканці лишилися без житла і речей. Пана Сергія прихистили рідні. Він із мамою Софії щодня приїжджає до цих могил, вкритих квітами та дитячими іграшками.