Топ-7 найкращих горор-фільмів у моторошній естетиці

Фільми жахів давно перестали бути просто «лякалками». Завдяки таланту режисерів і сценаристів, витонченому візуальному стилю та, звісно, майстерності акторів вони все частіше стають повноцінними мистецькими творами, що вражають не лише сюжетами, але й художньою подачею. Ці картини створюють магнетичну атмосферу, яка занурює глядача у світ страху, загадок і краси. Ми обрали шість вже культових фільмів і одну кінематогрфічну новинку, які ідеально втілюють моторошну естетику.

«Суспірія» (2018)

Режисер: Лука Гуаданьїно

За сюжетом, молода танцівниця С’юзі Бенніон (Дакота Джонсон) приїжджає з Америки до Берліна, щоб вступити до престижної танцювальної академії. Вона опиняється в епіцентрі містичних подій, пов'язаних з таємною діяльністю відьомського ковена. Картина поступово розкриває жахливу правду про академію, наповнену зрадою, маніпуляціями й кривавими ритуалами.

Це переосмислення класичного однойменного джалло-горору Даріо Ардженто 1977 року, втілене одним із найцікавіших режисерів сучасності Лукою Гуаданьїно («Назви мене своїм ім’ям»). Окрім Дакоти Джонсон, у фільмі також знялася і легендарна Тільда Свінтон, яка зіграла одразу трьох персонажок.

Саундтрек до «Суспірії» створив Том Йорк із Radiohead, для якого це стало першою роботою в кіно: він не лише написав музику, але й записав вокальні партії для саундтреку. А хореографія танців створювалася під впливом німецького експресіонізму, котрий підкреслює похмурий дух стрічки. Фільм вражає візуально та емоційно. Щодо останнього – то навіть настільки, що Дакота Джонсон зізналася, що під час знімань їй знадобилася психотерапія.

«Багряний пік» (2015)

Режисер: Гільєрмо дель Торо

Дель Торо, визнаний майстер поєднання жахів і казкової естетики, створив цей фільм як любовний лист готичним британським романам XIX ст. За сюжетом, молода письменниця Едіт Кушинг (Міа Васіковська) виходить заміж за харизматичного англійця Томаса Шарпа (Том Гіддлстон) і переїжджає до його родинного маєтку – похмурого будинку, сповненого таємниць. Сюжет розгортається навколо привидів і темних секретів сім’ї Шарпів: Томаса та його сестри Люсіль (Джессіка Честейн).

Гільєрмо дель Торо назвав «Багряний пік» одним із найбільш особистих своїх фільмів. Він і справді поставився до цієї роботи з усією можливою прискіпливістю. За рішенням режисера, усі декорації будинку Шарпів були збудовані з нуля, щоб уникнути використання CGI і виглядати максимально натуралістично, а костюми створювались вручну за ескізами з вікторіанської епохи. «Багряний пік» був відзначений премією Saturn Awards за найкращий дизайн костюмів, а також номінований на низку інших престижних премій за візуальний стиль.

«Сонна лощина» (1999)

Режисер: Тім Бертон

Темний казкар Тім Бертон подарував нове життя історії про вершника без голови, додавши новелі Вашинґтона Ірвінґа свою унікальну казковість і візуальну витонченість. За сюжетом, Ікабод Крейн, молодий інспектор із Нью-Йорка, розслідує серію таємничих вбивств у містечку Сонна Лощина. Він стикається з містичною загрозою та змушений переглянути свої раціональні погляди на світ.

У ролі ексцентричного детектива знявся улюбленець Бертона Джонні Депп, а також у фільмі задіяні такі зірки, як Крістіна Річчі та Крістофер Вокен. Щоб атмосфера була максимально похмурою, режисер намагався мінімально використовувати CGI, а знімальний майданчик освітлювали переважно свічками. Фільм зібрав $206 мільйонів у прокаті, ставши одним із найуспішніших у кар’єрі Бертона, а також був відзначений «Оскаром» за найкращу роботу художника-постановника.

«Інші» (2001)

Режисер: Алехандро Аменабар

Іспанський режисер Алехандро Аменабар створив цей фільм за власним сценарієм, а також сам написав для нього музику. Стрічка лякає своєю атмосферою, а не ефектами. «Інші» стали одним із найкращих прикладів інтелектуального жаху. Картина розповідає про жінку на ім’я Грейс Стюарт (Ніколь Кідман), яка живе в ізольованому маєтку зі своїми дітьми, які страждають від фоточутливості. Жінка починає помічати дивні явища, що поступово відкривають жахливу правду про її сім’ю.

За бюджету у $17 млн фільм зібрав майже $210 млн в усьому світі і став першим англомовним іспанським фільмом, який досяг такого успіху в прокаті. На батьківщині, в Іспанії, стрічку відзначили аж вісьмома преміями «Гойя», включно із нагородою за найкращий фільм і найкращу режисуру.

«Тихе місце (2018)»

Режисер: Джон Красінські

Цей фільм також став рекордсменом світового прокату: він зібрав понад $340 мільйонів при бюджеті всього $17 мільйонів. За сюжетом, сім’я намагається вижити у постапокаліптичному світі, де найменший звук привертає увагу загадкових смертоносних монстрів. 

Джон Красінські не лише поставив цю стрічку, але також долучився до написання сценарію, а ще й зіграв у ньому разом із дружиною Емілі Блант: сімейна пара з реального життя втілила сімейну пару на екрані. Ідея про монстрів, що реагують на звук, стала справжньою революцією в жанрі горору, а реалізувати цю ідею в сценарії Джону допомогли Скотт Бек і Браян Вудс – ті самі, що тепер написали й зняли «Єретика».

«Єретик» (2024)

Режисери: Скотт Бек, Браян Вудс

Цей фільм, що стартує в кінотеатрах України 28 листопада 2024 року, обіцяє стати новим словом у жанрі жахів і вже має вражаючий рейтинг 92% на Rotten Tomatoes. В основі – історія протистояння двох мормонських місіонерок, сестри Пекстон (Хлоя Іст) та сестри Барнс (Софі Тетчер) і загадкового містера Ріда, роль якого виконує Г’ю Ґрант. Місіонерки опиняються у пастці в його будинку-лабіринті і мають тепер боротися як за своє життя, так і за свою віру.

Сценаристи «Тихого місця» вирішили створити щось ще моторошніше, і результат перевершив усі очікування. Та якщо у «Тихому місці» головним чином лякала зловісна тиша й майже повне мовчання героїв, то тут навпаки – чи не найстрашнішими є слова: напружені діалоги між містером Рідом і героїнями розкривають темні сторони віри, моралі та релігії, а кожна сцена сповнена психологічної напруги й глибокого символізму.

Для Г’ю Ґранта це перша роль у справжньому горорі, і багато хто з критиків вже каже, що це – чи не найкраща його робота за всю багаторічну кар’єру.

Фото: кадр з фільму «Єретик»