Бачо Корчілава: "Майдан" у Тбілісі вже розпочався, але грузини братимуть владу наскоками

Протести у столиці Грузії, як і у більшості міст країни, наростають з кожним днем. Неозброєним оком видно схожість нинішніх подій там із тими, що відбувалися в Україні восени 2013 року. Відмова влади від євроінтеграції, багатотисячні мітинги та їх розгони... Навіть поліцейські та військові, здебільшого, як і в Україні, виступили проти згортання євроінтеграції.

Про те, що зараз відбувається Грузії, як далеко готова зайти влада у придушенні протестів - Коротко про розповів громадський діяч і політичний експерт Бачо Корчілава.

Грузія не Україна

– Грузинський "Майдан" розпочався?

- За масштабністю і якщо врахувати, що Грузія набагато менша за Україну, те, що зараз там відбувається, – так, це "Майдан". Протести розгоряються, і вони досить активні. Протести йдуть у всіх великих містах країни. Силовики також посилюються. Але люди не мають наміру миритися з діями «Грузинської мрії», яка поставила хрест на надії багатьох вступити до Євросоюзу.

– А яка головна сила протесту, які категорії населення виступають проти?

- Та майже всі. По суті, проти дій влади виступає переважна більшість. Звісно ж, рушійна сила – це молодь, студенти, інтелігенція.

- Але водночас залишаються і ті, хто підтримує «Грузинську мрію»?

- Звісно, ​​є й такі. Як і в Україні у 2013 році були ті, хто підтримував Януковича. Причому ці люди не стільки проросійські, а скоріше ті, які не хочуть розвитку подій, як це було в Україні.

- А в чому, на вашу думку, різниця між грузинським та українським "Майданом"?

- Пам'ятаєте, як сказав Леонід Данилович Кучма: "Україна не Росія". Так от і «Грузія – це не Україна». Це середземноморський тип темпераменту, характеру. Грузини – кавалеристи. Вони постійно не стоятимуть на площах, а братимуть владу наскоками. Але дуже потужними.

«Грузинська мрія» вже зайшла надто далеко

- Як ви вважаєте, як далеко готова зайти нинішня грузинська влада у придушенні протестів?

- Вона вже й так далеко зайшла, як ніхто раніше до неї. Таких розгонів та пресингу раніше не було. А якщо вона ще переступить межу та почне стріляти, то закінчить так само, що було в Україні.

- А може повторитися сценарій «Путін, введи війська», коли грузинська влада попросить допомоги у Росії?

- Ні, не думаю, бо трошки різна ситуація. Є ще грузинська армія, президент, які цього не підтримають. І цього взагалі ніхто в країні вже не зрозуміє.

- Було повідомлення, що грузинські поліцейські та військові також виступили проти відмови від євроінтеграції…

- І не лише вони. Багато хто в держапараті виступив проти - дипломати, бізнесмени, економісти.

- А як сама Росія може відреагувати на те, що відбувається у Грузії?

– Вона вже відреагувала. Радіє, що досягла свого, що Грузія офіційно відмовилася від руху в ЄС і залишилася в її орбіті впливу. Поки що більше їй нічого не треба робити. «Грузинська мрія» і так втілює всі її мрії щодо Грузії.

"Можливий як білоруський, так і український сценарій"

- Відмова від євроінтеграції - це суто ініціатива головного олігарха влади Бідзини Іванішвілі чи все-таки йому порадили північні сусіди?

- Я думаю, що це йшло від Росії. А оскільки він громадянин Росії і російський олігарх, то він прямо виконує всі їхні вказівки. Усі його активи там.

- Не повториться білоруський сценарій, коли опозиція здалася, а влада перемогла?

– Зараз цього ніхто не може сказати. Ситуація у розвитку. Припускаю, що владі доведеться сильно поступатися, але в якій формі буде ця поступка? Незрозуміло. Але для більшості людей у ​​Грузії ця влада вже не є прийнятною.

- Проєвропейський президент Грузії Соломе Зурабішвілі зажадала нових парламентських виборів, будуть вони чи ні?

- Теж усе залежить від того, як розвиватимуться протести. Справа в тому, що нинішній президент не має всієї повноти влади, вона у правлячої партії «Грузинська мрія». А без влади не можна провести нових виборів.

- А може грузинський "Майдан" закінчиться, як в Україні, – зносом правлячої партії та приходом до влади проєвропейських сил?

- Звісно, ​​може, чому ні? Але зараз період повної невизначеності, коли не можна нічого спрогнозувати. Бо поки що дуже сильно «затялися» обидві сторони.