Бодігард для ядерного арсеналу США: хто захищає чверть усіх запасів країни

Дельфіни вважаються одними з найрозумніших, найдоброзичливіших і найдопитливіших тварин, відомих своїм грайливим характером. Але за цим популярним образом також ховається тварина, яка швидко вчиться, має талант до наслідування і демонструє самосвідомість, пише IFLScience.

Виходячи з цього, зовсім не дивно, що дельфіни, поряд з іншими морськими ссавцями, десятиліттями використовуються військовими по всій земній кулі для різних цілей, зокрема й захисту атомних підводних човнів. Наприклад, американські військові мають дельфінів на військово-морській базі підводних човнів у затоці Кінгс у Джорджії та на військово-морській базі Кітсап неподалік від Сіетла, де ці морські ссавці допомагають захищати чверть наявного ядерного арсеналу країни.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Відомо, що ВМС США почали вивчати різні види дельфінів ще 1959 року, поряд із морськими левами та іншими видами, такими як морські черепахи й птахи, а також різні акули та скати. Під час досліджень учені аналізували сенсорні та фізичні можливості, а також здібності до здатності до навчання. Результати показали, що далеко не всі види здатні до навчання і можуть бути корисними для військових цілей. У результаті вчені зупинилися на дельфінах-афалінах і каліфорнійських морських левах.

У 1980-х роках на військово-морських базах США мешкало понад сотню дельфінів, а бюджет досліджень становив понад 8 мільйонів доларів. Дельфінів навчали носити камери в роті, передавати повідомлення і навіть виявляти ворожих водолазів. Аналогічним чином морських левів навчали діставати міни з дна моря, в той час, як білухи патрулювали води й шукали загрози.

Чому ж дельфіни настільки цінні для військових операцій? За словами дослідників, усе зводиться до поєднання чинників, пов'язаних з інтелектом, фізичними можливостями та загальною товариськістю тварин. Дельфіни еволюціонували, щоб мати можливість картографувати своє оточення за допомогою ехолокації — здатності "бачити" через звукові хвилі, які вони створюють, клацаючи, а потім інтерпретуючи "відлуння", коли вони відбиваються від об'єктів.

Відомо, що клацання, які видають тварини, зовсім не виробляються ротом. Замість цього дельфіни виробляють їх шляхом проштовхування повітря через їхні "фонічні губи", які з'єднані з їхніми носовими проходами. Коли повітря проходить через носовий прохід і повз ці губи, воно змушує навколишні тканини вібрувати, створюючи звук. Дельфіни можуть створювати складні звуки з різними частотами й формами хвиль, здатними створювати неймовірно докладні "картини" їхнього довкілля, включно з каламутними або складними умовами, в яких штучні технології не впоралися б.

Це, на думку вчених, робить тварин особливо успішними в пошуку об'єктів, таких як міни, на мілководді або в захаращених гаванях. Водночас дельфіни також можуть пірнати на сотні метрів під поверхню і не страждати від будь-яких фізичних обмежень або ризиків, які відчувають люди.

І все ж, попри тактичну цінність, дослідники все ще ведуть суперечки про те, чи варто використовувати тварин з такою метою.

Раніше Фокус писав про те, що таємницю російського кита, звинуваченого в шпигунстві, нарешті розкрито