Як українські письменники збагатили нашу мову: історія авторських неологізмів

Сучасне значення слову "мрія" подарував Михайло Старицький, а такі слова, як "світогляд" та "сміливість" ввів Іван Нечуй-Левицький.

Багато слів, які здаються нам звичними, насправді були створені українськими письменниками.

OBOZ.UA розповів, які лексеми завдяки літературі стали невід’ємною частиною української мови.

Авторські неологізми – це слова, вигадані та вперше використані письменниками у своїй творчості. Часто літераторам бракувало наявних мовних засобів, щоб точно передати образи у своїх творах. З часом ці слова проникали у побутове мовлення і ставали загальновживаними.

Найбільший сплеск авторських неологізмів припав на ХІХ століття. Тоді такі слова називали “кованими”. Письменники створювали їх, дотримуючись мовних правил, щоб нові слова звучали природно й органічно.

Внесок класиків української літератури:

 • Іван Котляревський зі своєю “Енеїдою” ввів слова “несамовитий”, “приміта”, “розтовкти”, “угамуватися”.

 • Тарас Шевченко став автором таких лексем, як “вогняний”, “фортеця”, “знищити”, “почимчикувати”, “передмова”, “післямова”.

 • Михайло Старицький подарував сучасне значення слову “мрія”, а також створив слова “незагойний”, “завзяття”, “байдужість”, “темрява”, “привабливий”, “потужний”, “передчасний”.

 • Іван Франко вперше використав лексеми “чинник”, “недвижно”, “невпинний”, “отвір”, “привід”, “припис”, “пречудовий”, “проблиск”, “поступ”, “прямовисно”, “свідоцтво”, “привид”.

 • Леся Українка збагатила мову словами “провесна”, “промінь”, “невідборонно”.

 • Пантелеймон Куліш додав до української мови слова “вабити”, “зграя”, “злочинець”, “несвідомий”, “покора”, “послуга”, “почуття”, “рівність”.

 • Іван Нечуй-Левицький ввів слова “світогляд”, “стосунок”, “перепона”, “квітник”, “вигукування”, “сміливість”.

 • Марко Вовчок створила лексеми “красень”, “легкодухий”, “намір”, “питання”, “струмінь”.

 • Леонід Глібов подарував українській мові дієслова “бурмотати” та “пожовкнути”.

 • Павло Тичина збагатив мову словами “бистрозір”, “акордитися”, “весніти”, “віковіччя”, “дрібнота”.

У людей часто виникає запитання щодо правильного вживання тих чи інших висловів, особливо в ситуаціях повсякденного спілкування. Наприклад, що треба сказати, коли людина чхнула? Звичне для багатьох побажання здоров'я має свої особливості вживання українською мовою, на які варто звернути увагу.