Дике видовище краси і жаху: що кажуть критики про фільм "Носферату" з Лілі-Роуз Депп

2 січня в українському прокаті стартував новий фільм американського режисера Роберта Еґґерса "Носферат2", готичний фільм жахів, що став рімейком однойменного німецького німого фільму кінорежисера Фрідріха Вільгельма Мурнау, який з'явився на екранах 1922 року. Творець картини, який раніше представив світові фільми "Відьма", "Маяк" і "Варяги", з юності був одержимий ідеєю екранізувати цю класику, додавши в неї своє бачення. У стрічці знялися Лілі-Роуз Депп, Ніколас Голт, Білл Скарсгард, Аарон Тейлор-Джонсон, Емма Коррін, Віллем Дефо. На Rotten Tomatoes фільм, прем'єра якого у США відбулася ще 25 грудня 2024 року, зібрав 85% свіжості та чимало відгуків критиків. Що про нього говорять і пишуть, розбирався Фокус.

Чим відрізняється фільм Еґґерса від оригіналу?

"Носферату" Еґґерса – хоч і не прямий римейк, але обіцяє вірну адаптацію, пронизану його фірмовим стилем скрупульозної історичної точності та тривожної атмосфери. Роберт не просто переказує класику. Його чарівність – у притаманному оригіналу готичному жаху і його недослідженому потенціалі. Амбіції Еґґерса полягають у тому, щоб глибше дослідити тривоги початку ХХ століття, всепроникний страх перед хворобами і заразою (особливо актуальний у нашому постпандемічному світі) і тривожну силу невідомості.

Фільми цього режисера відомі своєю психологічною глибиною та ретельною деталізацією. Його увага до елементів, характерних для певного періоду, створює захоплюючу, майже задушливу атмосферу. Ми можемо очікувати такого рівня деталізації в його "Носферату". Замість того щоб покладатися на раптові скрімери, жах, найімовірніше, виникне з повільного наростання страху, тривожних візуальних ефектів і дослідження психологічних станів персонажів, коли вони борються з надприродною загрозою.

Зосередившись на історичній точності, психологічній глибині та тривожній силі атмосфери, Еґґерс прагне створити по-справжньому жахливий і такий, що змушує замислитися, фільм, який вшановує спадщину шедевру Мурнау, водночас прокладаючи свій власний унікальний шлях.

Що кажуть критики?

"Еггерс зриває глянцеві, спокусливі елементи сучасних вампірських переказів, повертаючи кровосисного монстра до його потворного, страхітливого коріння. Цей Носферату далекий від романтизованих постатей, які домінували в нещодавніх адаптаціях", – пише Лупе Родрігес Хаас для CineMovie.tv.

Вона підкреслює, що візуально "Носферату" Ц це тріумф, що викликає в пам'яті кінематографію ранніх чорно-білих фільмів жахів. Особливо вона відзначила і гру акторів.

"Білл Скарсгард невпізнанний у ролі графа Орлока, він грає відразливу і тривожну роль, в якій немає ані найменшого сліду чарівності або привабливості. Шанувальники, які сподіваються побачити знайоме обличчя актора, будуть розчаровані, оскільки ця інтерпретація фокусується винятково на жахливому боці вампіра… Лілі-Роуз Депп грає складну роль Еллен Гуттер, жінки, яка під впливом Носферату впадає в параною і одержимість. Ця версія Еллен набагато сексуалізованіша і психічно неврівноваженіша, ніж попередні зображення, і Депп повністю приймає падіння персонажа в божевілля… Віллем Дефо додає трохи чорного гумору в ролі ексцентричного професора Альбіна Еберхарта фон Франца, пропонуючи короткі моменти легковажності в решті похмурого оповідання", – зазначає критикиня.

Наостанок вона каже, що "Носферату", безсумнівно, сподобається шанувальникам відмітного стилю Еґґерса і артхаусного жаху. При цьому його дивне оповідання і гротескні образи можуть відштовхнути широку аудиторію, оскільки фільм безкомпромісно дивний, що пропонує версію легенди про вампірів, яка є настільки ж тривожною, наскільки й захопливою.

""Носферату" прекрасний, але інертний, кінематографічний еквівалент вишуканого трупа: немає сенсу вбивати кілок у серце, яке від самого початку не б'ється", – вважає Адам Найман з The Ringer. При цьому він відзначає вміння Еґґерса створювати моторошні моменти, що він з лишком використав у новій роботі.

""Носферату", який зараз бродить кінотеатрами, – ваш квиток у страх і трепет. Це дике видовище краси і жаху, незабутньо написане і зняте Робертом Еггерсом, є ремейком німого фільму Ф. В. Мурнау 1922 року, який сам по собі був несанкціонованою інтерпретацією роману Брема Стокера 1897 року "Дракула"", – зазначає Пітер Треверс з ABC News. Він підкреслює, що Еґґерс і раніше тероризував глядачів такими моторошними фільмами, як "Відьма", "Маяк" і "Варяг", але в "Носферату" він витискає із себе все найстрашніше, оскільки відповідати рівню культового фільму жахів складно.

""Носферату" захоплює вас від першої страхітливої сцени до останньої. Це також пристрасний проект, який Еґґерс готував роками. І він зібрав творчу команду, перед камерою і за нею, за яку (вибачте за вираз) можна померти", – підкреслює він.

Аллен Альчамар з The MacGuffin вважає, що Роберт Еґґерс продовжує вражати, створивши фільм, який водночас є темним, загрозливим і зачаровує:

"Можливо, вона не винаходить велосипед, але вона до біса добре його відтворює".

Натомість Френк Світек не поділяє загального захоплення.

"Як візуальна вправа "Носферату" Роберта Еґґерса – це щось дивовижне… Однак як фільм жахів про вампірів або данина поваги своїм попередникам, це, по суті, провал, над яким глядачам буде важко не посміятися".

Раніше Фокус писав про найочікуваніші прем'єри серіалів 2025 року.