Дослідники вважають, що 10 000 років тому неолітичні люди їли дрібних хижаків значно частіше, ніж вважалося раніше.
Тривалий час археологи інтерпретували численні кістки дрібних хижаків, рештки яких раніше виявили в ранніх неолітичних поселеннях у Леванті, як рештки мисливців за хутром. Однак у новому аналізі вчені виявили, що це було щось зовсім інше, пише IFLScience.
Тепер учені вважають, що лисиці та дикі кішки насправді з'являлися в меню людей значно частіше, ніж вважалося раніше. Нові результати також вказують на те, що цих дрібних хижаків, ймовірно, слід розглядати як дичину в майбутніх дослідженнях.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Відомо, що близько 15-11,7 тисячі років тому, мисливці-збирачі в Леванті — регіоні, що сьогодні охоплює Ізраїль, Йорданію, Ліван і Сирію, — почали процес переходу від землеробства до скотарства. Однак цей процес зовсім не був швидким.
У процесі переходу люди стали менше полювати на великі види здобичі й віддавали перевагу дрібнішим видам, а також дрібнішим тваринам, таким як птахи й риби. Археологічні записи сповнені свідчень цього переходу, оскільки кістки тварин удосталь зустрічалися в поселеннях того часу.
Серед безлічі кісток, знайдених вченими на ділянках розкопок, також були виявлені останки дрібних хижаків. Наприклад, рудих лисиць і диких кішок. Спочатку вчені вважали, що ці останки належали мисливцям за хутром. Також деякі вчені вважали, що кістки та зуби дрібних хижаків могли використовуватися в символічних цілях. У результаті вчені виключили ймовірність того, що лисиці та дикі кішки могли входити в раціон людей.
У новому дослідженні вчені повторно вивчили кістки тварин, знайдені на 10 000-річній ділянці Ахіхуд у Західній Галілеї, Ізраїль. Вчені ідентифікували кістки лисиць, диких кішок і зайців. Команда виявила загалом 1244 розібраних кістки й підрахувала, що близько 30% з них належали гірським газелям, 12% — рудим лисицям. Загалом кістки лисиць, диких кішок, куниць, єгипетських мангустів, європейських борсуків та інших куницевих склали близько 16%.
Цікаво, що багато останків тварин містили докази оброблення, зокрема й сліди ножів. За словами дослідників, 52% порізів на останках лисиць належали до оброблення, а 9 із 10 порізів було виявлено на плечовій і стегнових кістках — такі порізи не характерні для зняття шкури.
Що стосується диких кішок, то близько 83 відсотків слідів від ножів були пов'язані з обробленням і всі вони були розташовані на кістках ніг тварин. Решта слідів від ножів були приписані зняттю шкури. Вчені також виявили сліди опіків, які з'являються на кістках хижаків тією ж мірою, що і на кістках оленів. Більшість із них також були локалізовані у верхній частині кінцівок, що пов'язано зі споживанням м'яса.
Таким чином учені дійшли висновку, що лисиці та дикі кішки насправді входили в меню людей набагато частіше, ніж вважалося раніше. Це підкріплює аргумент про те, що цих тварин, а також інших дрібних м'ясоїдних, слід віднести до категорії дичини, коли дослідники вивчають неолітичні народи та економіку тварин.
Раніше Фокус писав про те, як коти давнини захоплювали світ, подорожуючи морем.