Нещодавно президент Азербайджану Ільхам Алієв назвав Вірменію «фашистською державою» та джерелом загрози для регіону. Ця заява стала новим етапом ескалації у відносинах Баку та Єревана, які одночасно ведуть переговори про мирний договір. І головний виклик для вірменського прем’єра Ніколо Пашиняна – це убезпечити свою країну в умовах постійної загрози воєнних дій із Азербайджаном, пише Володимир Кравченко у статті «Росія втратила цінність для одного із союзників, але в Кремля залишилися важелі тиску».
«В Азербайджані серед політиків і військових є ті, хто хоче силою вирішити проблему Зангезурського коридору, який з’єднує Нахічеванський ексклав із рештою Азербайджану. Та й загалом вони хочуть, щоб Вірменія капітулювала. Ця частина азербайджанської еліти прагне спровокувати Єреван», – зазначив у розмові із ZN.UA директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Крім того, Баку має сильнішу ніж у Єревана армію. Це стало можливим завдяки коштам від продажу каспійської нафти й газу, військової й технічної підтримки Анкари та Тель-Авіва.
У Єревані, пише автор, серйозно ставляться до загроз, що лунають із Баку. Зокрема, Пашинян усіляко намагається уникнути катастрофічного сценарію. На думку опитаних ZN.UA експертів, нова війна між Азербайджаном і Вірменією цілком ймовірна. Водночас вони переконані: якщо війна й почнеться, то не в найближчій перспективі. Наразі Азербайджан намагається через ескалацію схилити Вірменію до максимальних поступок і зафіксувати в мирному договорі положення, які обмежують суверенітет країни.
В інтерв’ю кремлівському пропагандисту Дмітрію Кісєльову Алієв позначив чотири питання, що перешкоджають підписанню договору:
- утримання країн від міжнародних позовів одна до одної;
- нерозміщення представників інших країн на азербайджано-вірменському кордоні;
- зміна конституції Вірменії, в якій є посилання на декларацію про незалежність, де згадано постанову «про возз’єднання Вірменської РСР і Нагорного Карабаху»;
- ліквідація Мінської групи ОБСЄ.
«У Єревані, схоже, готові піти назустріч вимогам азербайджанців: це дасть змогу зберегти вірменську державність і стабілізувати відносини з Азербайджаном і Туреччиною. Але ключовим питанням для двох країн залишається Зангезурський коридор, який через вірменську територію має з’єднати західні райони Азербайджану з його ексклавом — Нахічеванською автономною республікою: Баку вимагає від Єревана визнати екстериторіальність Сюнікського району, на що Вірменія піти наразі не готова», – пише автор.
За словами Кравченка, політика Пашиняна полягає у балансуванні на межі між тиском Москви, погрозами з Баку й очікуваннями вірменського суспільства. У ситуації, коли колишній союз із Росією перестав працювати, Пашинян символічними діями прагне забезпечити підтримку Вірменії з боку Заходу й створити нову модель безпеки.
«Однак ціна цього курсу може виявитися високою, якщо Москва почне активно застосовувати традиційні важелі впливу на Єреван», – підсумував Кравченко.
Зазначимо, що поки відносини РФ з Азербайджаном перебувають у стані невизначеності, а позиції в Грузії посилюються, у Вірменії вплив Москви втрачається. Однак попри певний розворот Єревану до ЄС, деякі експерти досі маютьпесимістичні погляди щодо європейського шляху Вірменії.