Україна на передовій дронових воєн. Наш досвід незамінний для світу

Мав честь виступати на великій українській вечері, яка проходить під час економічного форуму у Давосі перед лідерами багатьох країн світу.

Я прямо сказав те, що побачив і відчував.

Так би мовити, «фронтова дипломатія у дії». Сподіваюсь почули, бо це не тільки про нас, але й про них…

***

У Давосі багато охорони. Є блок пости – озброєні люди, рамки безпеки. Цим навіть трохи нагадало Донбас.

На безпеку лідерів світу витрачаються мільйони доларів, і вони відчувають себе у Швейцарії комфортно і безпечно. Але…

Але усе це – лише ілюзія безпеки. Мені, як спеціалісту по дронах, очевидно, що задумай якась організація (навіть не країна) влаштувати атаку заходу ФПВ-дронами з найближчої швейцарської гори – 99% що дрони долетіли б до цілі.

Після трьох років «першої дронової», одна з найбагатших країн світу явно не відповідає сучасним викликам.

Чому я так думаю? Тому, що технічні засоби боротьби з безпілотниками змінюються майже кожен місяць, як і самі БПЛА пристосовуються до актуальних умов фронту постійно.

Це безперервний процес. А швейцарських військових я на Донбасі не бачив.

Як, до речі, і американських, чи німецьких. Напевно, вони присутні десь у Києві як консультанти, але реальний досвід сучасної війни з усіх країн демократичного світу на сьогодні маємо лише ми – українці.

Ми не просто переживаємо цей досвід, ми його створюємо! Тож, якщо західні країни не допоможуть нам вижити й перемогти, то створювати цей досвід кров’ю своїх громадян будуть вже вони. А крові буде багато, бо їхній досвід буде формуватись з нуля, а у Росії його будують вже роки.

І це не тільки про війну, але й про терористичну загрозу. Бо той же Хамас під час нападу на Ізраїль використовував не тільки ракети…

Наступні роки світ буде диктувати сучасні виклики безпеки.

Ми маємо унікальний досвід – Ми протистоїмо, як країна, дронам щохвилинно. Ми можемо бути дуже корисними!

Лідери цивілізованого світу – допоможіть нам вижити!

І ми, Україна – допоможемо вільному світу у викликах майбутнього!

***

Приблизно такою була моя промова. Кажуть: жорсткувато для такої аудиторії.

Ну, вибачайте. Інколи, щоб тебе почули – треба кричати.

Сподіваюсь, хтось, да почув.