У басейні Амазонки процвітала розвинена цивілізація, про яку ніхто не знав: це змінює все

На краю тропічних лісів Амазонки, на півночі Болівії, розташована савана під назвою Льянос-де-Моксос — це улюблене місце вчених, в тому числі й Умберто Ломбардо з Автономного університету Барселони. Раніше археологи вважали, що ґрунт басейну Амазонки надзвичайно бідний, щоб підтримувати популяцію людей до прибуття європейців, проте результати нової роботи вчених змінюють усе, пише The Economist.

Останніми роками ідея про те, що доколумбова Амазонія була недоторканою, пішла на спад: вчені виявили одразу кілька ліній доказів, які вказують на те, що люди мешкали тут, а деякі види дерев були пересаджені. Утім, тривалий час учені не могли зрозуміти, наскільки великою була ця цивілізація і скільки людей вона могла підтримувати.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Нове дослідження очолив Умберто Ломабардо і їм з колегами вдалося довести, що ідея "незайманої доколумбової Амазонії" насправді була помилковою. Під час дослідження доктор Ломбардо з колегами виявили докази великомасштабної гідротехнічної інженерії, а також посадки кукурудзи. Усе це підкріплює факт того, що в цьому районі, ще за століття до прибуття Колумба, проживала велика кількість людей.

Льянос-де-Моксос здебільшого рівнинний і затоплюється від трьох до шести місяців на рік. Але деякі пагорби підносяться над рівнем води: там ростуть дерева і живуть люди, будуючи із землі через відсутність каменю. Автори дослідження зазначають, що залишки деяких із цих земляних споруд все ще можна побачити й сьогодні.

Результати дослідження показують, що в цьому районі сотні курганів загальною площею 4 500 квадратних кілометрів; деякі з них досягають висоти понад 20 метрів і охоплюють 20 гектарів — вони з'єднані між собою насипними дорогами, які тягнуться на кілометри.

Автори дослідження зазначають, що ці споруди були побудовані людьми, відомими сучасній науці як культура Касарабе, яка процвітала близько 1000 років. Масштаб земляних споруд Касарабе передбачає, що їх було багато. Це порушує питання про те, як вони годувалися.

Команда доктора Ломбардо використовувала супутникові знімки та LIDAR, здатний відшаровувати рослинність, щоб виявити рельєф під нею. Науковці виявили систему каналів і ставків біля курганів — припускають, що канали відводили воду із савани у ставки під час сезону дощів. Далі воду зберігали для обробітку в більш сухі періоди. Автори дослідження вважають, що така система дозволила б місцевим поселенням займатися сільським господарством цілий рік.

Команда також досліджувала місцеві відкладення на предмет пилку і фітолітів — мікроскопічних кремнієвих структур, які утворюються в багатьох рослинних тканинах. Пилок і фітоліти припускали, що Касарабе вирощували кукурудзу, виключивши майже все інше.

Водночас учені визнають, що чисельність місцевої цивілізації все ще залишається невідомою. Земляні роботи дійсно великі, але вони могли б бути побудовані поступово невеликою групою людей протягом тривалого часу. Оцінка того, скільки кукурудзи було вироблено — і скільки її могло б підтримувати — потребуватиме подальших польових досліджень. Також буде потрібно визначити сорти вирощуваної кукурудзи, оскільки вони не були б настільки ж продуктивними, як сучасні сорти.

За словами співавтора статті Едуардо Невеса з Університету Сан-Паулу в Бразилії, нещодавні спроби оцінити доколумбове населення басейну Амазонки досягли 8-10 мільйонів осіб. Однак учені визнають, що це всього лише "обґрунтовані припущення".

Самі по собі Касарабе залишаються загадковими. Кам'яні сокири й прикраси з міді та лазуриту вказують на торгівлю з Андами та з тим, що сьогодні є Бразилією. Різні способи поховання мертвих — деякі більш розкішні, ніж інші — передбачають соціальну ієрархію. Найколосальніші кургани могли мати особливе релігійне значення або могли бути пов'язані з політичною владою.

Раніше Фокус писав про те, чому на річці Амазонці немає жодного мосту: вчені назвали головну причину.