Український ветеран підкорив Кіліманджаро після 32 операцій та без правої руки: "Ампутація – не кінець життя"
Український ветеран підкорив Кіліманджаро після 32 операцій та без правої руки: "Ампутація – не кінець життя"

Український ветеран підкорив Кіліманджаро після 32 операцій та без правої руки: "Ампутація – не кінець життя"

25-річний Степан Коробкін довів, що неможливе – можливе. Після ампутації правої руки та 32 операцій він піднявся на вершину Кіліманджаро. Наразі його ім'я офіційно внесено до Національного реєстру рекордів України.

Степан вирушив до експедиції разом із відомою українською альпіністкою Тетяною Яловчак. Вона перша українка, яка підкорила Еверест та всі найвищі вершини континентів. Наразі Тетяна допомагає ветеранам відновлюватись через гірські сходження.

Про це розповів "Укрінформ".

Степан Коробкін / фото: скриншот YouTube

"Хотілося надихнути інших хлопців"

Після тяжкого поранення Степан провів 7 місяців у госпіталі. Там він бачив багатьох, хто втратив надію. Саме це підштовхнуло його до сходження.

"Я хотів показати, що ампутація - це не кінець життя. Дуже багато людей таких бачив, що занепали духом, поки в різних госпіталях був. На мене ніби поклали місію, як же, прийнявши її, міг не дійти до вершини? Для мене це неприйнятно” – каже ветеран.

Степан Коробкін / фото: скриншот YouTube

Але шлях до Кіліманджаро був непростим. Підготовка зайняла багато часу: тренування, адаптація, звикання до нових умов.

"На практиці, якщо людина просто начепить протез і не буде тренуватися, вона ним користуватися не зможе, навіть підняти, і боляче буде. Тому потрібні постійні навантаження, потрібно звикати тренувати кістки, м'язи. У центрі реабілітологи їх Якщо не займатися, то м'язи атрофуються дуже швидко, їх і так мало залишилося. см біцепса, 1 см трицепса… Натренувати таку довжину м'яза самостійно – не те, що важко, це нереально."

Незважаючи на складність реабілітації, Степан не здається. Більше того, він активно грає у футбол та стоїть на воротах.

"Ставити собі проміжні цілі, рухатися поступово"

Для тих, хто хоче повторити його шлях, Степан радить не поспішати та починати з невеликих цілей:

  • Пройти простий трекінг
  • Підготувати тіло до навантажень
  • Дати собі час на акліматизацію

"Чим сильніше поспішаєш, тим більше шансів, що не дійдеш до кінця."

Історія Степана – це не лише про гори, а й про силу духу. Він довів: навіть після важких випробувань можна жити на повну та надихати інших.

Крім того, спортсмен 10 хвилин лежав у ванні, але "горобчика" врятувати не вдалося: "З одного боку, ситуація комічна..."

Джерело матеріала
loader