Археолог знайшов величезне загублене місто, яке існувало 600 років тому

Укріплене місто займало 360 га, що вражає, і налічувало понад 1100 будівель.

На півдні Мексики археолог виявив розгалужене загублене місто 15-го століття під назвою Ґвенгола на місці, яке тривалий час вважалося просто гарнізоном для солдатів.

Про це пише Newsweek.

Місто Ґвенгола збудував корінний народ сапотеків. Воно розташоване на півдні штату Оахака, приблизно за 27 км від узбережжя Тихого океану.

Педро Гільєрмо Рамон Селіс з Університету Макгілла в Монреалі виявив справжні масштаби вкритої лісом Ґвенголи за допомогою техніки лазерного сканування, пролітаючи над цим місцем літаком. Дослідження виявило, що укріплене місто займало 360 га, що вражає, і налічувало понад 1100 будівель, серед яких храми, майданчики для гри в м’яч, а також різноманітні житлові квартали як для простолюдинів, так і для еліти. Окрім того, місто було оточене стінами завдовжки 4 км.

"Оскільки місту лише від 500 до 600 років, воно добре збереглося. Ви можете прогулятися там джунглями і помітити, що будинки досі стоять – ви можете побачити двері, коридори, паркани, які відділяють їх від інших будинків", – розповів археолог.

За словами Рамона Селіса, наявні докази вказують на те, що укріплене місто було залишене незадовго до прибуття іспанців до Мексики. Його мешканці переселилися до сусіднього Теуантепеку – невеликого міста, в якому й досі живуть їхні нащадки.

За словами дослідника, до кінця 15-го століття сапотеки не лише майже повністю контролювали тихоокеанське узбережжя Оахаки, а й успішно чинили опір агресивній експансії ацтекської імперії в пізній посткласичний період.

"Це було особливо примітно після тривалої семимісячної облоги Ґвенголи під проводом імператора ацтеків Ауізотля. Після того як убезпечили цей регіон південної Месоамерики, сапотекам більше не потрібно було заселяти це місто. Хоча життя в гірській місцевості мало свої переваги, доступ до проточної води та більшої родючої землі, швидше за все, були важливішими для великого населення, і місто Теуантепек мало цю перевагу перед Ґвенголою", – розповів археолог.

Він додав, що Ґвенгола "схожа на місто, яке застигло в часі, до того, як відбулися будь-які глибокі культурні перетворення, спричинені приходом іспанців".

Рамон Селіс зізнався, що його захоплення містом-фортецею виникло ще в юності.

"Родина моєї матері походить з регіону Теуантепек, який розташований приблизно за 20 км від місця, і я пам’ятаю, як вони говорили про це, коли я був дитиною. Це була одна з причин, чому я вирішив піти в археологію", – поділився дослідник.

Метод, яким він користувався для сканування міста, називається Light Detection and Ranging, або скорочено LiDAR. Ця технологія працює за принципом лазерного зондування, подібно до світлового аналога сонара, випромінюючи лазерні імпульси для створення високоточних топографічних мап місцевості.

"Хоч до місця можна було дістатися пішохідною стежкою, воно було вкрите кронами дерев. Донедавна ніхто не міг відкрити для себе повну площу ділянки, не витративши роки на землю, ходячи та шукаючи. Ми змогли зробити це протягом двох годин за допомогою обладнання дистанційного зондування та сканування з літака", – розповів Рамон Селіс.

Аналізуючи результати своїх сканувань, вчений наніс на мапу збережені споруди міста та, спираючись на знайдені в різних місцях артефакти, визначив їхнє призначення. Це дало змогу простежити розподіл влади в Ґвенголі, оскільки такі об’єкти, як храми та ритуальні майданчики для гри в м’яч, були доступні виключно представникам еліти.

Дослідження лише на початковій стадії, і археолог сподівається, що подальші розкопки Ґвенголи допоможуть краще зрозуміти соціальну та політичну організацію сапотеків, а також їхні відносини з іспанцями.

"Наразі я планую свій четвертий польовий сезон, під час якого ми з моєю командою охопимо всі приблизно 1170 структур скануванням LiDAR, що займе у нас кілька років", – розповів Рамон Селіс.

Він акцентував, що ця робота передбачатиме додаткові дистанційне зондування, а не фізичні розкопки місця.

"Це дозволить мені зрозуміти, наскільки міцними були зв’язки сапотеків зі своєю батьківщиною і до якої міри вони розвивали власну ідентичність", – додав дослідник.