Як поляки стали ставитися до українців і чому нові тенденції небезпечні для самої Польщі

Соціологічна лабораторія ARC Rynek i Opinia на замовлення Центру Мерошевського (Польща) провела дослідження про те, як змінюється ставлення поляків до українців.

Його висновки не дуже втішні.

Дослідження констатує тенденції, здатні в майбутньому зашкодити як Польщі, так і Україні, попереджає віцедиректор Центру діалогу імені Юліуша Мерошевського (Польща) Лукаш Адамський в статті Курс на відчуження: як змінюється ставлення поляків до українців і які наслідки це матиме.

Далі – стислий її виклад.

Очікувано, але неприємно: протягом останнього року кількість поляків, які негативно ставляться до українців, зросла з 27% до 30%, а частка тих, хто добре – зменшилася з 25% до 23%.

Причому серед польської молоді переважає негативне ставлення до українців (16% мають гарне ставлення, 37% – погане), а серед людей середнього та старшого віку, яким понад 45 років, навпаки – позитивне.

Виховані у відносно заможній країні, молоді поляки не пам'ятають ані 1990-х років, ані тим паче комуністичної Польщі, а відповідно, гірше розуміють українську реальність, ніж попередні покоління.

Якщо старше покоління поляків, зокрема з середовища інтелігенції, досі ще часто сприймає український народ як рідного брата чи сестру, з яким разом зростали, то молодші покоління набагато частіше сприймають Україну як країну чужу.

Отже, можемо прогнозувати, що ставлення поляків до України змінюватиметься у майбутньому, а позитивні чи негативні емоції поступатимуться прагматизму.

Крім того, загалом за рік серед поляків збільшилася частка противників надання військової допомоги Україні (з 26% до 35%) і вступу України до ЄС (+3%).

Рівень підтримки членства України в НАТО серед поляків зменшився з 62% до 59%.

Також відчувається втома поляків від присутності великої, щонайменше півторамільйонної української громади в Польщі.

Понад половина респондентів хотіла б, щоб вони повернулися в Україну.

В цілому польська громадськість визнає два пріоритетних завдання для політиків щодо України.

По-перше, це розвʼязання питання щодо гідного поховання всіх жертв антипольської акції УПА.

І, по-друге, недопущення вшанування в українській державі осіб та формувань, відповідальних за масові вбивства поляків у минулому.

Це означає, що історичні проблеми нікуди не зникнуть.

Показовою є також недовіра до намірів України: 52% поляків вважають, що Київ просто шукає привід, аби не вирішувати питання.

Такі настрої стають особливо небезпечними в умовах нинішньої виборчої кампанії у Польщі, де один з головних кандидатів в президенти вже пов'язав зі зміною ставлення української влади до проблеми ексгумації підтримку Польщею членства України не лише в ЄС, а й у НАТО.

Негативна тенденція у сприйнятті українців поляками хоч і посилюється, але, безумовно, є дзеркальною.

Однак це вимагає великої відповідальності з боку всіх учасників суспільно-політичного життя як у Польщі, так і в Україні за свої висловлювання та дії.

Добре було б, аби усвідомлення цієї проблеми стало більш пріоритетним у Києві і супроводжувалося готовністю надавати відчутні аргументи тим польським політикам, які віддані Україні та розвиткові польсько-українських відносин і також хотіли б бачити вимірні наслідки своєї роботи.

Адже якщо польські політичні еліти переконаються, що на "українській спеціалізації" можна лише втратити в іміджевому плані, то україноскептичні тенденції у Польщі тільки зростатимуть.

Зростання "втоми" від України в Польщі означає також зниження рівня мобілізації всієї нації і держави проти загрози з боку Московської Федерації.

А це вже тенденція, яка є безпосередньо небезпечною для самої Польщі.

Докладніше – в матеріалі Лукаша Адамського в статті Курс на відчуження: як змінюється ставлення поляків до українців і які наслідки це матиме.