«Партенопа» Соррентіно: непозбувна бентега жіночої краси і любов до Неаполя

З 6 лютого в кінотеатрах України нарешті виходить «Партенопа» Паоло Соррентіно, яка прогриміла ще на минулому Каннському фестивалі. Критики оцінюють фільм як витвір мистецтва, що досліджує тему долі, сексуальності та сили жінки. Але насамперед - це вишукана, чуттєва картина с флером ностальгії: освідчення в коханні рідному місту режисера - Неаполю.

Партенопа згідно з давньогрецькою легендою - одна з сирен, донька річкового бога Ахелоя та музи танцю Терпсихори. Вважається, що саме завдяки їй було засноване місто Неаполь. За однією версією – сирена не переживає відмови Одісея, якого вона намагалась звабити, і викидається на кам’янистий берег, де утворилось місто. За іншою – боги розгнівались на кохання кентавра Везувія та Партенопи і перетворили його на вулкан, а її - на місто. І відголоски обох цих міфів простежуються у фільмі.

Тему кохання досліджуватиме і героїня фільму Партенопа, яка завдяки своїй божественній красі легко закохує в себе чоловіків: від друга дитинства до мафіозного главаря чи марнотратного мільярдера, чи навіть нахабного єпископа. Для дівчини ж кохання - це лише спосіб пізнання себе або інших.

Недарма своїм фахом вона вибирає антропологію – і все життя досліджує людей, шукаючи красу й в них. Навіть в найбридкіших її проявах. Але тягнеться вона не до тих, кого приваблює сама, а до недосяжних, як та сирена, якій відмовив Одісей. І у всьому цьому намагається найти і себе, і сенс життя.

Здавалося, від народження Партенопа поцілована самими богами – вродлива, розумна, з багатої родини – її хрещений сам мер міста. Але нещасний випадок перетворив вроду дівчини на своєрідне прокляття, тож Партенопа марно намагається позбутися тягара провини, перетворюючись з живої людини (та чи й була вона нею?) на своєрідний пам’ятник чи символ Неаполя.

Продовжуючи тему оспівування міста, яку Соррентіно почав ще в своїй оскароносній «Великій красі» - оді Риму, режисер крізь призму Партенопи розповідає нам про Неаполь. Показуючи нам життя головної героїні – з народження в 1950-му до виходу на пенсію в 2023-му - Соррентіно вплітає в нього й важливі факти з життя самого міста: і епідемію холери в 1973-му, і неаполітанську мафію – каморру, і виключно місцеве «Диво святого Януарія», і студентські бунти 70-х, і радість містян від виходу ФК «Наполі» в Лігу чемпіонів в сезоні 2022/2023…

Тож варто розуміти: головний герой - не Партенопа, а місто. Місто – з його розкішними палаццо з мармуру і видами на Везувій, вузенькими брудними вулицями кварталів бідноти, зі старовинними аудиторіями університету, приголомшливо-багатими й водночас похмурими католицькими храмами, Середземним морем – колискою і самого Неаполя, і Партенопи (дівчинка народжується прямо у морі), і всієї Італії. Партенопа для Неаполя лиш красиве тло.

Деякі сцени зніматимуть на Капрі – осяяні сонцем скелі, сонячні зайчики на морській блакиті, соковиту зелень, яку підкреслює білизна будівель, – вони зіграють свою роль і в долі героїні, і підкреслять контраст з більш похмурим і важким містом.

Паоло Соррентіно – режисер, який не розраховує прямо на масового глядача. Йому потрібен глядач, який не просто бачить, а відчуває – поезію плину часу, емоції, красу, тонкі жарти, навіть легкі натяки.

Тож якщо глядач очікує чіткого сюжету – зі зрозумілими зав’язкою, розвитком подій, кульмінацією та розв’язкою - такого не буде. Як не буде й легких цікавих діалогів. Розмови персонажів важкі, як скелясті береги Середземномор’я, плутані, як вулиці Неаполя, пафосні й беззмістовні, як католицькі храми.

Це фільм не про сюжет чи зміст, це – про споглядання. І якщо ви готові майже 2,5 години насолоджуватись красою Середземномор’я, красивих людських тіл і просто красою головної героїні – а це все неймовірно заворожує, - то це кіно саме для вас.

Країна: Італія

Режисер: Паоло Соррентіно («Велика краса», «Рука Бога», «Молодий папа»)

Студія: А42

У головних ролях: Селеста Далла Порту («Рука Бога»), Даніеле Ріенцо (серіал «Ріплі»), Сільвіо Орландо («Молодий папа»), Ґері Олдман («Темні часи», серіал «Кульгаві коні»), Стефанія Сандреллі («Розлучення по-італійські).

Тривалість: 02:16