Зрада і спокута: як діти відомих українців стали на "хибний шлях" і до чого це призвело

Історія України сповнена трагічних сторінок, де поряд із героїзмом і самопожертвою завжди знаходилося місце для зради. Зрадниками ставали як окремі особистості, так і цілі родини, залишаючи по собі гіркий слід у національній пам'яті.

Від полковника-зрадника Гната Галагана до його праправнука-мецената, від класика літератури Михайла Коцюбинського до його дітей-більшовиків та праправнука-захисника України – ці історії розкривають складний шлях спокути та відновлення родинної честі.

Гнат Галаган: прокляття роду

Одним із найбільш відомих зрадників в українській історії є Гнат Галаган, полковник Прилуцький, який перейшов на бік московського царя Петра I і взяв участь у знищенні Запорозької Січі. За це він отримав від царя посаду чигиринського полковника і маєтності, але не зміг ними скористатися, оскільки на нього полювали запорожці.

У народі з'явилася легенда, що запорожці прокляли рід Галагана до сьомого коліна. Чи вірив у це прокляття сам Галаган? Можливо, так, адже на спокутування своїх гріхів він збудував два храми: Спасо-Преображенський собор і Миколаївську церкву.

Цікаво, що нащадок Гната Галагана, Григорій Павлович, намагався спокутувати гріхи своїх предків. Він здобув блискучу освіту в Петербурзі, але не захотів служити імперії та повернувся до України, де допомагав з подвижниками та однодумцям, товаришував з Шевченком, Кулішем, Чубинським і фінансово їх підтримував.

Проте, злий рок переслідував рід Галаганів. Єдиний син Григорія, Павло, помер у віці 16 років. У пам'ять про сина Григорій заснував у Києві колегію Павла Галагана, з якої вийшли перший президент і низка міністрів УНР та Української держави Скоропадського, академіки, митці, просвітники та воїни.

Родина Коцюбинських: від класика до зрадників і героя

Михайло Коцюбинський – видатний український письменник, який попри заборони писав українською мовою і відстоював національну ідентичність. На жаль, його діти стали на шлях зради.

Старший син Юрко приєднався до більшовиків одразу після смерті батька. Він став формальним головнокомандувачем військ, які у лютому 1918 року атакували Київ. Згодом Юрко Коцюбинський займався організацією Голодомору 1932-1933 років. У 1937 році його було заарештовано і розстріляно.

Донька Оксана теж пішла до більшовиків і вийшла заміж за більшовика Віталія Примакова. Вона раптово померла у 1920 році у віці 20 років, чекаючи на дитину. Її чоловіка розстріляли у 1937 році.

Найменший син Роман також пішов служити червоним росіянам. Після встановлення радянської влади служив у так званому червоному козацтві. У 1933 році його відправили керувати першим музеєм Коцюбинського у Вінниці, але згодом звільнили через ненадійність. У 1937 році його заарештували та розстріляли.

На щастя, історія має і позитивні приклади. Праправнук Коцюбинського, Ігор, пішов на російсько-українську війну і захищає Україну від російських окупантів. Після року військової служби він повернувся до Чернігова і працює директором музею свого прадіда.

Історія зрадників в Україні показує, що рано чи пізно їх чекає розплата. Зрадників не шанують ні ті, кому вони зрадили, ні ті, кому вони служили.