Розкрито таємницю одного з найуспішніших хижаків юрського періоду: носив "броню", як у черепахи

Історія Землі налічує понад 4,5 мільярда і за цей час наша планета встигла стати домівкою для неймовірної кількості видів: деякі з них давно вимерли, інші — процвітають і сьогодні, а треті — все ще невідомі науці. Про вимерлі види вченим відомо зі скам'янілостей, виявлених по всій земній кулі, і тепер, вчені виявили щось цікаве, пише Science Alert.

Напрочуд повна скам'янілість, що добре збереглася, показала, що принаймні у деяких з успішних мисливців юрського періоду, відомих як плезіозаври, були плавникові луски, схожі на луску сучасних морських черепах. Вчені вважають, що ці структури давали змогу хижакам плавати та волочитися по морському дну.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Попри те, що скам'янілості плезіозаврів були знайдені по всьому світу, досі було зареєстровано всього близько восьми зразків м'яких тканин. У новому аналізі палеонтолог Лундського університету Мігель Маркс із колегами використовували мікроскопію та спектроскопію, що надало раніше невідомі подробиці про те, який вигляд мали ці тварини.

Нещодавно виявлені скам'янілі кістки належать плезіозавру завдовжки близько 4,5 метра, який борознив океани Землі 183 мільйони років тому, в юрський період, коли плезіозаври були особливо поширені.

Нові скам'янілості були позначені як MH 7 і були розкопані в Хольцмадені в Німеччині ще 1940 року, потім деякий час вони були поховані в музейному саду для захисту під час Другої світової війни, після чого скам'янілості були поміщені на тривале зберігання.

Попередні дослідження вже показали, що плезіозаври народжували живих дитинчат і дихали повітрям — риси, які вказують на те, що вони могли бути теплокровними. Тепер учені вважають, що шкіра з хвоста нової скам'янілості була гладенькою, як у сучасних теплокровних морських тварин, проте зразок переднього плавця показав невеликі нерегулярні трикутні структури.

Далі вчені порівняли зразки скам'янілої шкіри з тваринами, які все ще живуть сьогодні. За словами авторів дослідження, ласти деяких видів плезіозаврів явно відрізняються від м'якої, позбавленої луски шкіри, розташованої навколо хвоста MH 7. Натомість вони виявилися близько порівнянними з панцирними щитками викопних і сучасних черепах, а також з лускою мозазавроїдних морських ящірок.

Крім луски, товщина шкіри цих доісторичних тварин порівнянна зі шкірою сучасних морських черепах. Передбачається, що ці анатомічні особливості могли еволюційно зблизитися в бік схожих форм завдяки спільному гідродинамічному тиску, підозрює команда, або для забезпечення зчеплення із субстратом морського дна.

Автори дослідження вважають, що іншою метою лусочок плавників MH 7 могло бути забезпечення захисного покриття для зчеплення з морським дном під час бентичного випасу. Це узгоджується зі слідами "ходіння по дну" і харчування плезіозаврів, а також зі збереженим вмістом шлунка, який складається з грубих осадових мас.

Пігментні клітини також були виявлені поблизу зовнішньої поверхні хвостової шкіри MH 7, але не на поверхні плавця, яка набагато жорсткіша. За словами дослідників, ці клітини насправді характеризуються бета-протенами, які роблять луску живих рептилій твердою і нерухомою.

Вчені також вважають, що плезіозаври зберегли свою луску рептилій після переходу з суші в морське середовище існування, на відміну від інших морських рептилій того часу.

Раніше Фокус писав про те, що плезіозавр Ерік "прихистив" невідомий раніше вид у шлунку: дослідники розкривають деталі.