Випробування для Європи: як позбавитись військової залежності від США

Європа стоїть перед безпрецедентним викликом — необхідністю переосмислити свою оборонну стратегію після десятиліть залежності від військової підтримки США. Це питання набуло особливої гостроти після нещодавньої заяви міністра оборони США Піта Гегсета про можливу тимчасовість американської військової присутності на континенті, пише Financial Times.

Видання зазначає, що хоча критика європейських союзників лунала від різних американських президентів, саме риторика Дональда Трампа змусила європейських лідерів серйозно замислитися над альтернативними сценаріями забезпечення безпеки континенту.

Для досягнення оборонної самодостатності Європі необхідно зосередитися на кількох ключових напрямках. Насамперед, це створення інтегрованої системи протиповітряної оборони континентального масштабу та розвиток власної транспортної інфраструктури, включаючи важкі транспортні літаки та системи дозаправки в повітрі, які наразі надаються лише США.
За оцінкою експертів, саме ці компоненти є критичними для забезпечення військової автономії Європи.

Особливе занепокоєння викликає потенційний вивід американських військ, особливо 20-тисячного контингенту, розміщеного в Східній Європі після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Попри те, що європейські збройні сили налічують близько 2 мільйонів військовослужбовців, їхня боєготовність та можливості оперативного розгортання викликають сумніви у експертів.

Ключовим викликом залишається питання ядерного стримування. Відсутність у Європи власної тактичної ядерної зброї створює стратегічну вразливість, яку потенційно може використати Росія. Європейські країни наразі обговорюють механізми спільного фінансування оборонних проєктів, включаючи співпрацю з неєвропейськими партнерами.

Відсутність у Європи тактичної ядерної зброї створює "прогалину у стримуванні", яку Росія може використати за допомогою власного арсеналу, вважає Фабіан Хоффманн, докторський науковий співробітник Ядерного проєкту в Осло.

Історія європейської оборонної інтеграції налічує численні спроби, починаючи з 1950-х років, проте жодна з них не була успішною через стабільні гарантії безпеки з боку США. Сьогоднішня ситуація може стати каталізатором реальних змін у європейській оборонній політиці.