Занадто кумедний Стівен Кінг, або Всі помруть, але весело: рецензія на фільм "Мавпа"

В українських кінотеатрах стартує нова стрічка за мотивами творів Стівена Кінга — "Мавпа". Незвичайне прочитання класика або, сказати точніше, — занадто вільна інтерпретація. Фокус уже оцінив картину і ділиться враженнями.

Про що фільм "Мавпа" 2025

Час, за духом — 1980-ті або початок 90-х. Два брати-близнюки отримують у спадок від батька (за чутками, льотчика), який кинув їх, дуже дивну іграшкову мавпу, яка б'є в барабан, коли її заводиш. Її неможливо знищити, коли її рубаєш на шматки, з неї витікає кров, а всі, хто поруч, дуже швидко і страшно вмирають, варто "іграшці" опустити паличку на барабан.

Спочатку помирає їхня няня, потім — мама. І навіть спроба позбутися цієї напасті назавжди, скинувши мавпу в глибокий колодязь, не рятує ситуацію: смертоносна іграшка повертається до своїх горе-власників через багато років. Тепер демон у мавпі ще зліший і вимагає ще масштабніших і численніших смертей.

Зав'язка і сюжет — у стилі Стівена Кінга, безумовно, але сюжет потрапив до рук сценариста і режисера Осгуда Перкінса ("Довгоногі"). Його батько, актор Ентоні Перкінс, помер від СНІДу, коли Осгуду було 18, а потім його мати, актриса і модель Беррі Беренсон, загинула під час терактів 11 вересня. Вона була серед пасажирів одного зі знищених терористами літаків, спрямованого у вежу ВТЦ. Тепер Осгуд знімає криваві фільми жахів, паралельно зло посміюючись над цим самим жахом і навіть принижуючи саму смерть своєю гротескною інтерпретацією.

Фільм "Мавпа" — це ода безглуздій і стрімкій смерті, яка може знайти будь-кого в найнесподіваніший момент. Вона, немов блідий кінь, слідує за кожним, і хоч би як люди чинили опір перспективі кінця — він неминучий.

У фільмі Осгуда помирають усі і скрізь, до того ж у найдивніший, найжорстокіший, найбезглуздіший, найбезглуздіший, найнереалістичніший і навіть найсмішніший спосіб. Напруга і страх поступаються місцем іронії та гротеску. На очах глядачів смерть втрачає свій масштаб і перетворюється на побутову подію, яка майже не потребує уваги. Іноді складається враження, що дивишся якусь із частин "Дедпула", іноді — що Стівена Кінга знімає Кріс Коламбус, а мавпочка — просто фахівець зі створення хитромудрих пасток, просто як хлопець із "Сам удома".

Нахабний гумор і сцени смерті на кшталт мультяшних розбірок — ось що нам підніс Осгуд Перкінс під виглядом жанрової різноманітності.

Кому сподобається фільм, то це глядачам, зовсім не знайомим із творчістю Стівена Кінга. Бо у випадку з цією стрічкою виходить, що над Кінгом трохи посміюються. І так, шанувальники письменника будуть не в захваті: це не найдостовірніше прочитання. Хоча, як відомо, можна вдаватися в довгі міркування на тему того, що хотів сказати автор, які, як завжди, уткнуться в картину світу кожного окремо.

Раніше Фокус писав рецензію на фільм "Бріджит Джонс: Без розуму від хлопчиська".