Рецензія на фільм «Новокаїн» / Novocaine

20 березня в кіно вийшов комедійний бойовик «Новокаїн» з Джеком Квейдом у головній ролі. Ще буквально минулого місяця зірка «Хлопців» запалював у психологічному науково-фантастичному трилері «Компаньйон», а зараз на великих екранах гримить вже наступна новинка за його участі. Партнеркою Квейда на знімальному майданчику стала Ембер Мідфандер — в недалекому минулому суперниця самого Хижака. Що ці двоє виробляють у кадрі та наскільки цікаво за цим спостерігати — розповідаємо у нашій рецензії.

«Новокаїн» / Novocaine 

Жанр комедійний бойовик
Режисери Ден Берк, Роберт Олсен
У ролях Джек Квейд, Ембер Мідфандер, Рей Ніколсон, Джейкоб Баталон, Бетті Габріель, Метт Волш, Домінік Маєр, Еван Генґст, Конрад Кемп, Крейг Джексон
Прем’єра кінотеатри
Рік випуску 2025
Сайт IMDb, офіційний сайт

Звичайний банківський службовець Нейтан Кейн мало спілкується з навколишніми і воліє проводити час разом зі своїм віртуальним другом Роско, з яким вони рубляться у відеоігри. Відлюдькуватість Нейтана вростає корінням у його необхідність берегтися уважніше за інших, тому що хлопець страждає на генетичне захворювання, внаслідок якого зовсім не відчуває болю. Через це він мусить відмовлятися від твердої їжі, бо так ненароком і язика можна відкусити, і відвідує вбиральню за розкладом, щоб несподівано не луснув сечовий міхур.

Геть все для обережного одинака змінюється, коли він зустрічає красуню-колегу Шеррі. Познайомившись з дівчиною ближче, Нейтан відчуває, що вона — саме та, котру він чекав усе своє життя. Та почуття ейфорії триває недовго, адже в один з робочих днів в банк раптово навідуються грабіжники прямо з кримінального трилера «Азартні ігри» (2000), себто в костюмах Санта-Клаусів, беруть в заручники саме новоспечену пасію Кейна і тікають. Відкинувши усі сумніви, він береться рятувати кохану, витягуючи користь зі свого недугу, що, скажімо так, зійде за супергеройську здібність.

Давайте одразу відверто — «Новокаїн» є абсолютно невибагливим екшеном у дусі яких-небудь «Стволів Акімбо» чи «Пробивного чувака», добряче нашпигованим різноманітними каліцтвами та чорним гумором. Але стрічка режисерського дуету Дена Берка та Роберта Олсена якісно виділяється серед жанрових побратимів саме через те, що тут безглузде насилля заради насилля підкріплюється дійсно гарним гумором. Здається, творці витискають з запропонованого ними концепту можливий максимум.

Є думка, що Берк та Олсон десь надихалися результатом роботи іншого творчого тандему — Браяна Тейлора і Марка Невелдіна та їхнім шаленим, співзвучним з тутешньою назвою «Адреналіном» (2006). Як і олдскульному маскулінному персонажу Джейсона Стейтема, тендітному герою бойовика сучасності також необхідна чергова доза фізіологічно активної речовини, щоб продовжувати свою місію. Геймери напевно сприймуть це за health points.

Позамежна умовність абсурдного сюжету з розряду «що буде, якщо безневинний тюфяк, котрий носить смішні краватки, візьметься рятувати світ, а точніше — дівчину своєї мрії» чудово нівелюється динамікою та, знову ж таки, файним гумором. Часом екшн набуває рис калібру класики різдвяної комедії «Сам удома», недарма ж і тут події відбуваються напередодні Різдва. Але творці чудово розуміють, як це подати таким чином, щоб воно не опускалося до рівня жалюгідної карикатури, а веселило глядача. Ви справді будете сміятися.

При цьому сценарист Ларс Джейкобсон, попередньою роботою якого був провальний рімейк ромерівського «Дня мерців» (1985) з підзаголовком «Родовід», намагається забезпечити оповідання хоч якимись твістами, та в умовах замісу такого штибу вони несуть суто номінальну функцію. Як фінт з перевдяганням, так і найбільше тут сюжетне «одкровення» вже бачили раніше як мінімум ті, хто дивився «Азартні ігри» — неспроста про картину Джона Франкегаймера було згадано вище.

Шкода, що творцям не вистачило почуття міри: вони банально не визначилися, коли кіно варто закінчувати. Замість логічного і головне — вчасного фіналу глядачам вирішили ніби як ще полоскотати нерви, насипавши додаткових «гостросюжетних» перипетій, апогеєм яких стала абсолютна невмирущість персонажа Рея Ніколсона. Все це сильно вибивається з ритму і в підсумку здається настільки зайвою нісенітною метушнею, що спромагається навіть трохи зіпсувати загальне враження від фільму.

Джек Квейд потроху стає заручником одного образу, адже продовжує відігрвати славного доброзичливого парубка з «Хлопців», якому під тиском складних обставин необхідно відростити сміливість. Рей Ніколсон, таке враження, крокує тією ж стежиною, бо поряд з місцевим психопатом знаходиться ненормальний з комедійного трилера «Фанатик», який має вийти в українському прокаті 1 травня. Джейкоб Баталон від колег далеко не відходить і видає чергову партію друга супергероя, нехай цього разу з поганцями вовтузиться не Спайдермен, а Новокаїн. Ембер Мідфандер чарівно посміхається у кадрі, і це в принципі все, що від неї вимагається.