Видобуток літію швидко виснажує водні запаси Південної Америки, — дослідження

Вчені з масачусетського Університету в Амхерсті у новому дослідженні встановили, що запаси прісної води у так званому «літієвому трикутнику» у країнах Південної Америки у 10 разів менші, ніж вважалось. 

Дослідники використали розроблену на замовлення модель та виявили, що надходження прісної води у 10 разів менше, ніж вважалось до цього, що піддає ризику місцеві екосистеми та корінне населення. «Літієвий трикутник» включає в себе Чилі, Аргентину та Болівію, на які приходиться більше половини світових запасів цього металу.

Дослідники заявляють, що поточні моделі, які використовуються для оцінки наявних запасів прісної води та наслідків впливу на екологію від видобутку літію у цих країнах, мають значні недоліки. У дослідженні, опублікованому у журналі Communications Earth & Environment, підкреслюється, що поточні моделі переоцінюють наявні запаси доступної води більш ніж на порядок. Очікується, що протягом кількох наступних десятиліть на тлі масштабного переходу на джерела відновлювальної енергетики попит на літій збільшиться у 40 разів.

Як зазначає старший автор дослідження, професор геофізичних наук Девід Баутт, літій — це найлегший метал, який не може залишатися у твердій формі. У «літієвому трикутнику» цей метал переважно знаходиться у шарах вулканічного попелу, де легко вступає у контакт із водою. 

Під час дощів або танення снігу волога просочується крізь ці шари, переносячи літій у грунтові води. Звідти він потім стікає вниз і накопичується у плоских пустельних басейнах. Там літій накопичується у складі розсолу, важчого за прісну воду. Через це він потрапляє в поверхневі водні кишені , де утворює шаруваті лагуни, що слугують домом для мешканців місцевих екосистем.

Ці лагуни часто стають домом для вразливих видів тварин, таких як фламінго, а також мають велике значення для місцевих жителів. Будь-яке надмірне використання води створює ризик порушення екологічного балансу.

За словами провідного автора дослідження і наукового співробітника UMass Amherst Олександра Кіршена, було розглянуто 28 різних водних басейнів на території «літієвого трикутника». Переважно ці басейни розташовані у високих, дуже посушливих і віддалених гірських районах Анд. Загальна площа території, на якій видобувають літій у країнах Південної Америки, складає 257,495 тис. кв кілометрів. На всій цій території є лише кілька датчиків і станцій моніторингу, за допомогою яких можна відстежувати такі фактори, як потік і опади. 

Девід Баутт додає, що гідрологію та клімат на території «літієвого трикутника» зрозуміти дуже важко. У зв’язку з цим науковці у власному дослідженні покладались на глобальні моделі водних запасів для найбільш точної оцінки доступності наявної води та наслідків впливу на екологію від видобутку літію у цьому регіоні. 

Відповідно до двох найбільш часто використовуваних моделей глобальної кількості водних ресурсів, запаси прісної води, яка стікає в басейни на території «літієвого трикутника», становить близько 90—230 мм на рік. Однак дослідники дійшли висновку, що ця модель буде занадто неточною у їхньому дослідженні. З огляду на це, вчені побудували власну модель, що отримала назву літієвої моделі доступності води в закритому басейні, або LiCBWA. 

За оцінками дослідників, реальна кількість прісної води, що стікає у басейни «літієвого трикутника», складає від 2 до 33 мм на рік. Це також залежить від кожного конкретного басейну, а середній показник складає лише 11 мм на рік для 28 басейнів. 

Між тим зазнають змін і методи видобутку літію. Замість випаровування розсолу з літієм все частіше використовується технологія прямого вилучення цього металу. Зокрема, 56% компаній, які займаються видобутком літію, проводять його пряме вилучення, що потребує ще більшого використання води. Майже третина установок використовує у 10 разів більше води, ніж під час методу випаровування.

Результати дослідження були опубліковані у журналі Communications Earth & Environment

Джерело: SciTechDaily