Людей на Марсі чекають токсичні пилові бурі, наслідки яких важко лікувати, — дослідження

Науковці з Школи медицини Кека при Університеті Південної Каліфорнії з’ясували, що токсичні пилові бурі на Марсі можуть стати серйозною проблемою для перших місій з астронавтами.

У новому дослідженні під керівництвом доктора медицини Джастінга Ванга та його колег зазначається, що марсіанські пилові бурі можуть стати причиною виникнення респіраторних захворювань в перших астронавтів, тому до цього слід підготуватись заздалегідь.

Ці бурі також створюють проблеми для роботизованих апаратів, викликаючи електростатичні перешкоди, що становлять загрозу для електронних пристроїв та можуть призвести до накопичення пилу на сонячних панелях. Протягом кількох найближчих десятиліть NASA та китайське космічне агентство планують відправку перших місій з астронавтами на Марс. У рамках цих місій астронавти протягом багатьох місяців перебуватимуть на червоній планеті і мають створити надійні середовища для існування.

Кожен рік на Марсі складає 686,98 земних днів, під час якого на планеті відбуваються регіональні пилові бурі. Кожні три марсіанські роки, що дорівнюють 5,5 рокам на Землі, ці бурі охоплюють всю територію червоної планети.

У період з 2018 по 2022 роки апарати Opportunity Rover і InSight Lander вийшли з ладу через неможливість споживати достатню кількість енергії, що було спричинено пиловими бурями. Відправка перших астронавтів на Марс пов’язана із великою кількістю проблем, включно із питанням матеріально-технічного забезпечення та численними ризиками здоров’ю.

Протягом останніх 20 років найкоротша відстань між Марсом і Землею складала 55 млн кілометрів, що приблизно у 142 рази більше, ніж відстань між Землею та Місяцем. Це було в 2003 році, і це було найближче зближення двох планет за понад 50 тис. років. За використання традиційних методів, час польоту в один бік склав би від 6 до 9 місяців, протягом яких астронавти відчували б значні фізіологічні зміни через вплив мікрогравітації.

Ці зміни включали б м’язову атрофію, зменшення щільності кісток, ослаблення серцево-судинної системи та інші. При цьому повернення астронавтів на Землю могло б займати близько 3 років, з яких не менше року астронавти мали б провести в умовах марсіанської гравітації, яка складає лише 36,5% від земної. Сюди також слід додати ризик радіоактивного опромінення під час роботи астронавтів на поверхні червоної планети.

Ще астронавти місії «Аполон» розповідали, що місячний реголіт налипав на їхні скафандри та практично до всіх поверхонь всередині космічного корабля. Повернувшись на Землю, астронавти скаржились на кашель, подразнення горла, сльозотечу та затуманення зору.

Окрім цього марсіанський пил містить токсичні компоненти, включно з перхлоратами, кремнеземом, оксидами заліза (іржею), гіпсом і слідами токсичних металів, серед яких хром, берилій, миш’як і кадмій.

Складність також представляє транспортування на Марс медикаментів. В екстрених випадках астронавтів також не можна буде негайно повернути на Землю для лікування.

При цьому Джастін Ванг попередив, що вживання надмірної кількості вітаміну С може призвести до збільшеного ризику утворення каменів у нирках, який і так виникає під час перебування в умовах мікрогравітації. Крім того, надлишок йоду може сприяти тим самим захворюванням щитовидної залози, які він і покликаний лікувати.

Протягом багатьох років космічні агентства активно розробляли технології та стратегії для зменшення ризиків місячного та марсіанського реголіту. Серед них: спеціальні спреї , електронні промені та захисні покриття , тоді як численні дослідження та експерименти досліджують реголіт, щоб дізнатися більше про його транспортні механізми та поведінку.

Дослідження опубліковане в журналі GeoHealth

Джерело: ScienceAlert