/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2Fe134dfc06f043a013acba130f805d6a3.jpg)
Війна між США, РФ та Китаєм уже почалася? Для чого Венс летить до Гренландії
Американська делегація вчергове їде на острів.
"Ми отримаємо Гренландію — так чи інакше", — заявив під час березневого виступу у Конгресі президент США Дональд Трамп. Ця ідея переслідує американського лідера з минулого терміну й нині проходить червоною ниткою в зовнішньополітичних планах Штатів. Попри опір самого острова та Данії, до складу якої входять ці території.
Здається, що тиск з боку адміністрації Трампа може зрости до небачених масштабів, адже у п’ятницю, 28 березня, до Гренландії без запрошення прибуває американська делегація, яку очолить віцепрезидент США Джей Ді Венс. "Телеграф" розповідає усе, що відомо про цю ситуацію.
Гренландці проти втручання Штатів
Спочатку трохи передісторії: 2009 року Гренландія схвалила "Закон про самоврядування", який дозволив ширшу автономію територій, однак питання зовнішньої, оборонної та безпекової політики досі залишаються під управлінням Копенгагена. При цьому острів має право призначити референдум про незалежність.
Населення острова становить 56 тисяч осіб, більшість з яких проживає на 20% території країни, яка не покрита льодом і снігом. Якщо "покласти" Гренландію на звичній для українців карті Європи, вона простягнеться від Португалії до Польщі.
У Гренландії є свій прем’єр-міністр, уряд та парламент, який налічує 31 депутата. У середині березня на острові відгриміли загальні вибори, які продемонстрували справжні настрої серед місцевого населення.
Переможцем перегонів стала "Демократична партія", яка набрала майже 30% голосів виборців і має сформувати коаліцію з іншими політичними силами. Друге місце посіла партія "Налерак" — єдина, відкрита до тісної економічної та військової співпраці з американцями. Та навіть ця політсила проти входження Гренландії до складу США.
Третє місце обійняла колишня правляча партія "Інуїт Атакатігііт".
Фактично усі партії виступають за незалежність острова від Данії, але розходяться у поглядах на темпи цих кардинальних змін. Найбільш поміркованими є якраз демократи, які наполягають на зваженому та повільному підході, й налаштовані спочатку владнати ряд внутрішніх питань у сфері економіки, соціального добробуту тощо.
"Ми не хочемо незалежності завтра, ми хочемо хороший фундамент", — сказав лідер демократів Єнс-Фредерік Нільсен після оголошення результатів виборів.
"Гренландія потребує того, щоб ми трималися разом у час великого інтересу ззовні", — заявляв політик раніше.
Однією з найбільших перешкод на шляху до незалежності Гренландії залишається диверсифікація економіки, де рибальство становить 90% експорту. Крім того, Гренландія отримує від Данії щорічний грант у розмірі близько 506 мільйонів доларів США, що становить понад половину бюджету.
Січневе опитування свідчить про те, що 85% гренландців не хочуть залишати Данію і ставати частиною Сполучених Штатів, тоді як "за" такий крок — лише 6%. Решта 9% не визначилися з відповіддю. При цьому 56% гренландців відповіли, що проголосували б "так" за незалежність Гренландії, "якби референдум проводився сьогодні", 28% проголосували б "ні", а 17% не визначилися.
Попри цілком зрозумілі тенденції, США не відмовляються від своїх інтересів на вкритих льодом територіях.
Для чого Венс із дружиною їдуть на острів
Рішенню віцепрезидента Венса летіти до Гренландії передувала інформація про поїздку на острів його дружини Уші. Супроводжувати її нібито мав радник Трампа з національної безпеки Майк Уолтц, однак той опинився в центрі так званого "Сигналгейту" — саме Уолтц мав необережність запросити головреда The Atlantic Джеффрі Голдберга дозакритого чату, в якому обговорювалися майбутні атаки США на Ємен.
Примітно, що до складу делегації мав увійти й міністр енергетики США Кріс Райт.
Друга леді США планувала відвідати традиційні перегони на собачих упряжках і "вшанувати гренландську культуру і єдність", свідчив пресреліз Білого дому. Гренландські посадовці одразу назвали непроханий візит американської делегації "вкрай агресивним", а прем’єрка Данії Метте Фредеріксен зазначила, що Сполучені Штати чинять "неприйнятний тиск" на Гренландію.
Коли ідею американців зустріли багнетами, а Уолтц втрапив у немилість Трампа через допущену помилку, у Вашингтоні швидко скоригували початкові плани.
Відтепер йдеться лише про візит Венса на військову базу США "Пітуффік" (інша назва "Туле"), де політик прослухає брифінг з питань безпеки в Арктиці та зустрінеться з американськими військовослужбовцями.
"Я збираюся відвідати деяких з наших військовослужбовців у Космічних силах на північно-західному узбережжі Гренландії, а також просто перевірити, що там відбувається з безпекою. Багато інших країн погрожували Гренландії, погрожували використовувати її території й водні шляхи, щоб погрожувати Сполученим Штатам, Канаді та, звичайно, народу Гренландії", — сказав Джей Ді Венс у відеозверненні, опублікованому в Х.
"Виступаючи від імені президента Трампа, ми хочемо відновити безпеку народу Гренландії, тому що ми вважаємо, що це важливо для захисту безпеки всього світу", — додав він.
В уряді Данії зміну програми назвали "дуже позитивною" й, здається, видихнули з полегшенням.
"Я вважаю дуже позитивним, що американці скасовують свій візит до гренландської спільноти. Замість цього вони відвідають свою власну базу "Пітуффік", і ми не маємо нічого проти цього", — зазначив міністр закордонних справ Королівства Ларс Лекке Расмуссен.
Що потрібно знати про базу "Пітуффік"
За даними NPR, 1946 року США і Данія спільно заснували радіо- і метеостанцію поблизу місця, де сьогодні розташована база.
Вашингтон і Копенгаген почали таємно будувати там військовий об'єкт 1951 року, щоб США могли розміщувати бомбардувальники дальнього радіусу дії ближче до Китаю і тодішнього Радянського Союзу. "Пітуффік" або "Туле" продовжує функціонувати і сьогодні завдяки угодам про взаємну оборону між США та Данією.
База має вирішальне значення для військового потенціалу США, адже розташована безпосередньо між північчю Штатів і північчю Росії. З цієї точки американські військові проводять місії з попередження про ракетний напад, протиракетної оборони та спостереження за космічним простором.
Профільні військові видання раніше стверджували: поки Росія надає величезне стратегічне значення Арктиці, що підтверджується її численними інвестиціями в цей регіон, Сполучені Штати відстають у питанні постійної військової присутності за Полярним колом.
"Оскільки Арктика нагрівається як у буквальному, так і в геополітичному сенсі, авіабаза може стати основою військової стратегії США в умовах майбутньої військової конкуренції в найпівнічнішому куточку світу.
Географічне розташування авіабази "Туле" надає США безпрецедентний доступ до Арктики, а її можливості з виявлення та відслідковування ракет роблять її одним з найбільш стратегічно важливих об'єктів, якими оперують Військово-повітряні сили. Якщо США хочуть змагатися з Росією в Арктиці, "Туле", ймовірно, стане ключовим елементом цієї стратегії", — йшлося в матеріалі.
Днями розвідувальна спільнота США визнала, що Москва та Пекін мають свої наміри щодо Гренландії. Виглядає так, що США хочуть випередити та перевершити їх.
"Інтерес Росії до Гренландії зосереджений на її близькості до стратегічно важливих морських шляхів між Північним Льодовитим і Атлантичним океанами, в тому числі для ядерних підводних човнів, а також на тому, що в Гренландії розташована ключова американська військова база", — йдеться у звіті.
Китай, своєю чергою, поступово посилює взаємодію з островом чином через науково-дослідні програми та розвиток інфраструктури. Кілька років тому Пекін наполохав Захід намірами прокласти в регіоні новий суднохідний маршрут "Полярний шовковий шлях" та заявами, що КНР нібито являється "приарктичною державою", що дуже далеко від правди.
"Довгострокова мета Китаю полягає в розширенні доступу до природних ресурсів Гренландії, а також у використанні цього доступу як ключового стратегічного плацдарму для просування ширших економічних цілей Китаю в Арктиці", — зазначалося у документі.
Дійсно, острів площею 2,16 млн км² є надзвичайно багатим на природні ресурси, зокрема нафту та рідкісноземельні мінерали, такі як неодим і диспрозій, які найчастіше видобувають якраз у Китаї та Росії. У міру танення льоду внаслідок глобального потепління на острові також відкривається доступ до покладів цинку, міді, заліза, урану.
З часом острів може стати великим експортером піску на тлі глобальної нестачі цього ресурсу. Тала вода вимиває величезну кількість осадів до узбережжя, де їх легко збирати. А товстенні льодовики самі по собі — джерело чистої прісної води.
Попри агресивну риторику Дональда Трампа, який обіцяє "зайти настільки далеко, наскільки потрібно" в питанні Гренландії, джерела "Телеграфу" в США відкидають можливість насильної анексії острова.
"Не думаю, що загроза [військового] вторгнення реальна. Трамп проводив свою кампанію як той, хто закінчує війни, а не починає їх. І він розуміє, що апетит американської громадськості до нових військових інтервенцій після 20 з гаком років глобальної війни з тероризмом, численних воєн і окупацій на Близькому Сході майже відсутній. Тому я не думаю, що зараз існує загроза вторгнення", — сказало джерело, близьке до американського політикиму.
Утім ніхто не береться прогнозувати, до яких кроків насправді може вдатися президент США.
"Питання в тому, що можна запропонувати Дональду Трампу, окрім контролю над Гренландією, що дозволить йому оголосити про своєрідну перемогу?" — підсумувало джерело.
Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав, що відомо про другу леді США Ушу Венс, яка супроводжуватиме віцепрезидента під часу візиту на острів.
