/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2Faf653f431d9d4bef1e0d5a493023ae5f.jpg)
Українські звичаї на Великдень, які знищила радянська влада
Історія Великодня в радянські часи — це боротьба не тільки за віру, а й за збереження національної ідентичності
Релігія була одним із "ворогів" Радянського Союзу. Тож свято Великодня активно забороняли. Та попри переслідування, мільйони людей продовжували його святкувати.
Як в Радянському Союзі боролися з Великоднем
Не тільки словом пропаганди, а й ділом намагалися впоратися комуністи із релігійним святом. Масовим явищем стали так звані "суботники" і "недільники", які спеціально призначались на Великдень. У свято партійні працівники й учителі вартували біля церков, переписуючи імена всіх, хто приходив на службу.
Тим, хто прийшов загрожувало звільнення, виключення з навчальних закладів або ж мінімально — загальний сором на зборах. В НАН України наголошують — особливо складною ситуація була на сході і в центрі України, де релігійні традиції знищувалися більш активно. У Запорізькій області церкви взагалі були знесені або закриті.
Проте на заході країни, зокрема в Галичині, традиції Великодня зберігалися краще. Після закриття Української Греко-Католицької Церкви на заході країни набули поширення таємні богослужіння, які проводились вранці або вночі в приватних оселях за зачиненими дверима та заштореними вікнами.
Українські традиції на Великдень, втрачені через СРСР
Як розповідає кандидатка історичних наук і етнологиня Інституту народознавства НАН України Анастасія Кривенко, серед втрачених звичаїв — обряд розпалювання вогнища біля церкви в ніч з суботи на неділю. Для цієї ватри збирали старі вози, колеса та навіть хрести із закинутих могил. Символіка звичаю — в нічному чергуванні біля гробу Господнього.
Ще одна весняна традиція, частково дотична до Великодня і втрачена з роками — співати веснянки та гаївки. Саме антирелігійна кампанія СРСР призвела до того, що вони втратили сакральність і стали дитячими забавками. В них мотиви весни тісно переплетені із релігійними чи національними.
"Красна дівонька сад підмітала, сад підмітала –
Вже й Христос, вже й воскрес!
Вже й воістину, вже й воскрес!".

