В Кропивницькому від атаки російського дрона помер Володимир Дзюба

27 березня у Кропивницькому помер 49-річний Володимир Дзюба.

Він отримав тяжкі поранення та 90% опіків під час російського обстрілу міста ще в ніч з 19 на 20 березня.

Увесь цей час лікарі боролися за його життя.

Проте, на жаль, поранення виявились занадто серйозними.

Більше про нього читайте у матеріалі OBOZ.

Ми ще встигли попрощатися.

Оксана Сімчук відчула серцем, що з батьком сталося лихо.

Зазвичай Володимир Дзюба, навіть при невеликих вибухах у місті, дзвонив рідним, а тут його телефон мовчав.

"Я телефонувала йому, здавалося, цілу вічність, потім його набирали мама, брат, але він не відповідав.

Пізніше ми дізналися, що тата везуть до обласної лікарні.

Ще під звуки вибухів ми поспішали до нього, сподіваючись, що з ним усе буде гаразд", – згадує Оксана.

Тієї ночі російський дрон впав на території приватного будинку, де жив Володимир Дзюба.

Він тоді був на вулиці.

Чоловік отримав понад 90% опіків тіла, черепно-мозкову травму, перелом ключиці.

Першого дня Володимир був у медикаментозному сні, а потім кілька днів перебував при свідомості.

Лікарі не давали рідним марних надій, та й близькі не питали, бо все розуміли.

Лікарі просто боролися за Володимира до останньої секунди.

Ми змогли з ним поговорити.

Хоча батько не міг самостійно розмовляти, у нього була трахеостома, але він відповідав нам губами.

Ми мали час ще побути трохи разом, поспілкуватися.

Його єдина онука змогла побачити його востаннє та почути, як він її любить.

Я безмежно вдячна лікарям за те, що вони подарували нам можливість сказати йому, як ми всі його любимо, подякувати йому за все та попросити вибачення один в одного, попрощатися.

Кожному лікареві, завідувачу реанімації Остапу Романовичу земний уклін", – каже дочка загиблого.

Був завзятим рибалкою.

Володимир Дзюба не дожив до свого 50-річчя лише два тижні, 11 квітня друзі та рідні вітали б його з ювілеєм.

Дочка розповідає, що батько займався приватним підприємництвом.

А ще захоплювався риболовлею, був завзятим рибалкою і щовихідних разом із дочкою, яка була ще маленькою, їздив рибалити.

Хотів привчити доньку до свого захоплення, але Оксані це не подобалося.

"Зараз про це можу тільки мріяти, як би ми сиділи на березі річки зі спінінгами, про щось говорили та дивилися в далечінь", – згадує дочка.

За словами Оксани, батько був доброю людиною, добрим сином, братом, батьком і дідусем.

"Ти став жертвою війни проти українського народу.

Ніколи не забудемо й не пробачимо.

Я знаю, що ти завжди будеш поруч, тату, й завжди будеш мене оберігати, але тепер тільки з неба.

Ти назавжди в моєму серці та в моєму житті", – написала Оксана.

З Володимиром Дзюбою попрощалися у вівторок, 1 квітня.