Життя на кордоні із Росією: люди з Чернігівщини відверто розповіли, що в них відбувається

У день, коли віряни святкували Воскресіння, російська армія атакувала з безпілотників Семенівську громаду, що на півночі Чернігівщини та межує з Росією.

Скиди вибухівки з дронів чернігівські прикордонники зафіксували поблизу села Архипівка опівдні.

Як живуть люди на межі з ворогом — репортаж кореспондентки ТСН Валентини Доброти.

У краєзнавчому музеї — останнє звіряння документації.

Фактично всі експонати вже запаковані й готові до відправлення на зберігання вглиб країни.

У приміщенні — лише одне вціліле вікно.

Колишня будівля школи, яка пережила Другу світову війну — російських атак не витримує.

У центрі Семенівки всі будівлі в такому стані, як і музей.

Замість вікон — фанера, стіни та дахи розбиті.

А вулиці порожні, навіть біля магазинів люди довго не затримуються.

Тамара Василівна до Семенівки переїхала пів року тому.

На самій межі з Росією стало вже нестерпно.

Із десяток сіл громади, розташованих уздовж російського кордону, порожні.

Навіть після війни людям не буде куди повернутися.

Пан Володимир припускає, що російські війська зумисне скидають вибухівку на хати.

Зі свого села він утік від масованої російської атаки.

Думав лише пересидіти обстріли, але росіяни знищили його оселю.

Раніше Семенівську громаду росіяни обстрілювали головно з артилерії.

Тепер здебільшого — керованими авіабомбами та безпілотниками.

Місцева вчителька пані Валентина каже, що на вулицю без нагальної потреби навіть намагається не виходити.

«Яке зараз життя, я живу одна, на моїй вулиці лишилися люди лише, яким за 80, ввечері ніхто не ходить», — каже вона.

Учителька фізкультури бавиться зі своєю школяркою — першокласницею Софією.

Зазвичай, вони одна одну бачать через монітор комп’ютера.

У Семенівській громаді лише одна школа працює офлайн.

Днями в Мережі з’явилися фото, як діти із села, що поруч із кордоном, залізли на дерева в пошуках інтернету.

Та через пошкоджену росіянами вежу мобільного зв’язку навіть і онлайн-навчання не завжди доступне.

Мама семирічної Софійки, пані Лілія, чотири місяці тому народила ще одну доньку — Мілану.

Із двома дітьми дає раду самотужки, чоловік захищає країну.

Але інтенсивність обстрілів, каже жінка, зростає.

За три роки великої війни — тільки їхню лікарню обстрілювали разів зо п’ять.

Коли після останнього обстрілу лікарні стали розбирати завали, одна зі стін адмінкорпусу просто впала.

Обстріли далися взнаки і на медперсоналові.

До місцевої лікарні шукають хірурга, гінеколога, ендокринолога та офтальмолога.

«Надаємо житло службове з правом приватизації через кілька років, надаємо підйомні, у нас існують щоквартальні виплати з місцевого бюджету те що ми можемо на сьогодні запропонувати, можемо перевезти речі, щоб людина до нас все ж таки приїхала», — каже Сергій Деденко, семенівський міський голова.

Семенівська громада увійшла до зони активних бойових дій.

Але в ній намагаються зберегти — наскільки можливо в таких умовах — повноцінне життя для тих, хто лишився.