США не вийдуть з переговорів, без завершення війни в Україні Трамп ніде не матиме успіху – Кулик

Визнання Криму російським не зупинить війну, Путін намагатиметься нарізати далі Україну, як салямі, вважає Віталій Кулик.

США пропонують Україні задля завершення війни погодитися на визнання Криму російським, відмовитися від членства в НАТО, а також визнати територію довкола Запорізької АЕС нейтральною. Так пише видання The Wall Street Journal, однак жодних заяв такого змісту з боку представників адміністрації Трампа поки що не лунало.

Директор Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталій Кулик розповів Главреду, як вплине визнання Сполученими Шатами Криму російським на перспективи повернення півострова під контроль України, куди заведе Україну виконання подібних вимог американської адміністрації, чому навіть такі поступки не задовільнять Росію, і війна продовжиться, а також чому США не висувають жодних вимог Москві та не змушують Путіна йти на компроміси.

Як ви оцінюєте ці пропозиції американської адміністрації? І якими можуть бути наслідки виконання кожної з цих вимог?

Поки що немає сенсу коментувати ці повідомлення серйозно, оскільки ми неодноразово бачили стільки витоків інформації і чули заяви оточення Трампа, які не втілювалися в конкретні кроки. Те, що відбувається в адміністрації Трампа, є такою собі "квантовою заплутаністю Трампа": якісь чутки матеріалізуються, якісь – ні, а, відповідно, перестають бути загрозою. Втім, нам слід аналізувати і чутки, які походять від оточення Трампа, оскільки будь-яка з чуток може зрештою лягти в основу ідеї, яка буде обговорюватися за столом переговорів.

Що стосується безпосередньо цього витоку інформації, то давайте пройдемося по цих тезах.

Перша з них – визнання Криму російським. У публікації немає конкретики про те, що саме мається на увазі. Раніше з трампістських джерел лунав і обговорювався в пресі такий варіант: США можуть задекларувати, що визнають Крим як "територію, яка ефективно управляється Росією". Саме в лапках, бо це конструкція, яка показує, що Крим є анексованою і окупованою територією, адміністрування якою здійснює РФ, тому Крим виноситься за рамки будь-яких переговорних процесів, а тема його статусу стає відкладеною. Іншими словами, США можуть визнати якимось своїм нормативним документом, наприклад, законом, владу Російської Федерації, яка поширюється на Крим, не визнаючи його частиною РФ, тобто Крим – це підмандатна Росії територія.

Така конструкція, ймовірно, передбачатиме зняття з Росії певних санкційних обмежень, які були накладені Сполученими Штатами в 2014 році після анексії Криму.

Втім, дехто говорить, що насправді йдеться не про це, а про визнання того, що Крим є територією Росії, і тому Україна може про нього забути. Мовляв, США визнають півострів територією Росії і відтепер малюватимуть карту РФ із Кримом. В історії з Трампом я би нічому не здивувався.

Втім, перший варіант уже проговорювався. Однак як американці це зроблять із правової точки зору – не знаю. Адже немає формули "тимчасового здійснення ефективного управління" без визначення статусу й приналежності самої території. Та загрозу в тому, що після цього Крим перейде з категорії "суверенна територія України" до категорії "спірна територія".

А спірна територія – це питання суду та міжнародного мандату, що вирішить подальшу долю цієї території. Можливо, передбачається певний формат обговорення цього питання. Але поки що ми не бачимо жодної робочої моделі, яку можуть запропонувати США і до якої можуть пристати інші країни.

Європа та багато інших країн світу, які мають проблеми з сепаратистськими рухами або загрозами з боку сусідів, навряд чи погодяться вважати Крим спірною територією, тому що це руйнує принцип непорушності кордонів. Мені, звісно, можуть заперечити і сказати, що Косово теж суперечило принципу непорушності кордонів, і були б праві, тому що і удари по Югославії, і визнання Косово були порушеннями міжнародного права.

Зараз, якщо США визнають Крим російським або "територією, яка управляється Росією", а агресор, який здійснив акт анексії, не буде покараний, це стане останнім цвяхом, який буде забитий в гроб міжнародного права.

Тобто достатньо лише позиції США і визнання ними Криму "територією, яка ефективно управляється Росією", щоб далі питання статусу й приналежності півострова розглядалося в суді?

Ні, виключно позиції США недостатньо. Але позиція Штатів буде формувати позицію багатьох інших країн, які або орієнтуються на Вашингтон, або просто повторюють дії США. Мовляв, якщо це можна Вашингтону, чому не можна нам, якщо ми з цього матимемо дивіденди?

І позиція України тут ніяк не враховуватиметься?

Ми зможемо апелювати до світової спільноти, зокрема до Британії та Євросоюзу, але все одно частина світу підтримає рішення США.

Зараз Крим російським визнають лише країни-ізгої: Нікарагуа, Північна Корея тощо. Навіть Китай з Індією та Іраном не визнають Крим російським! Якщо США зроблять бодай один крок у напрямку визнання Криму російським, очевидно, це призведе до перегляду свого ставлення до ситуації з Кримом багатьма іншими країнами. Цей процес почнеться з якихось острівних країн, а потім може перекинутися й на більш серйозних гравців.

Виходить, визнання Криму російським тільки Сполученими Штатами вже ускладнить процес повернення півострова під контроль України?

Це не просто ускладнить процес повернення – це створить прецедент, який зашкодить глобальній безпеці. Адже виникає питання – що тоді може захистити, якщо США та Росія, дві ядерні країни, ділять між собою країну, яка відмовилася від ядерної зброї? "Вибачте, але в такому випадку нічого, крім ядерної зброї, нас не захистить", – саме так скажуть умовні Іран, Пакистан, Південна Африка, Бразилія, Швеція та багато інших країн, які мають амбіції щодо ядерної програми. І їх буде важко зупинити на шляху до створення ядерної зброї.

Добре. Давайте поговоримо про наступну вимогу – відмову України від членства в НАТО. Наскільки це прийнятно для нашої країни?

Ця опція час від часу виникає в переговорах, а реалізована вона може бути в декількох форматах. З одного боку, може відбутися скасування Резолюції Будапештського саміту НАТО 2008 року самим Альянсом (тоді Україна отримала визнання права стати членом Альянсу), ухвалення нової резолюції НАТО з зафіксованою неможливістю набуття Україною членства в Альянсі, а також внесення в нашу Конституцію статті, яка закріпить позаблоковість та неможливість участі в НАТО. З іншого боку, Конгрес США може прийняти закон про неможливість вступу України до НАТО. Перше не можливо без погодження Україною та європейськими партнерами, тому що НАТО – це не американський блок, а кооперативний, на відміну від ОДКБ. Також США будуть намагатися через Україну просунути ідею про те, що Київ сам повинен внести відповідні зміни до Конституції та закріпити свою позаблоковість.

Насправді це те, чим будуть торгуватися. І Вашингтон вважає, що це рішення вдасться пролобіювати в Києві. Трампістські політики вважають, що можуть знайти додаткові важелі впливу й тиску на Україну, щоб домогтися цього погрозами і шантажем.

Давайте будемо відверті: і в Україні є сили, які вважають, що НАТО нам "не світить", тож немає сенсу за нього чіплятися, якщо цим питанням можна поторгувати. І я припускаю, що політичне керівництво справді може поторгувати цим питанням. Принаймні якщо в підсумку ми отримаємо стійкий мир, це може бути ціною.

Що означатиме третя вимога – визнання території навколо ЗАЕС нейтральною?

Я не розумію цього пункту. Це зробити неможливо. Адже, виходить, це буде якийсь анклав, не підконтрольний Україні і такий, що визнається нами нейтральним. Це ні про що. Це неможливо реалізувати ні з точки зору міжнародного права, ніяк.

А от створення там демілітаризованої зони, яка перебуває в управлінні та під адмініструванням, в тому числі ведення охоронної функції об’єкта, міжнародних сил – це ймовірність, яка може розглядатися. Поки ЗАЕС не буде деокупована.

В разі якщо ці три вимоги будуть виконані, до чого це призведе? Чи закінчиться війна, або ж вона буде заморожена? Чи задовольнить це Росію, або ж Україна просто частинами віддаватиме агресору своє?

Ні, Росія не заспокоїться. Хіба що це може призвести до зниження інтенсивності бойових дій. Але до повноцінного мирного договору це не призведе. Таким чином щодо України буде застосований метод "нарізання салямі", і Путін буде висувати все нові й нові вимоги.

Втім, цього може бути достатньо для того, щоб зупинити бойові дії.

В разі якщо Україна відмовиться від виконання всіх цих вимог, якою може бути реакція США?

Тоді Україну звинуватять у тому, що вона зриває мирний процес. І в розумінні Трампа саме ми торпедуватимемо зрив процесу завершення війни. На нас буде покладена основна відповідальність за зрив процесу досягнення миру, що може позначитися і на допомозі США Україні, принаймні під питанням буде збереження тих обсягів допомоги, які є зараз (якщо взагалі ця допомога буде).

Втім, я б не сказав, що це аж настільки критична ситуація. Ми далеко не в 2022-2023 роках, і припинення американської допомоги не стане тим чинником, який в момент обвалить нашу здатність захищатися. У нас уже є власні можливості, працює власний ВПК, ми нарощуємо обсяги продукції ВПК, є диверсифікація, продовжиться допомога від інших країн Заходу, які не зацікавлені в реалізації сценаріїв Трампа. Тому в деяких питаннях Україні вже можна і послати США.

Наш президент уже раз робив це, і я вважаю, що то був правильний крок, бо в результаті ми отримали розділення угоди про надра на дві частини. І друга частина буде не такою, яку спочатку нам малювали Штати. Хоча я противник цієї угоди принципово, але якщо завдяки дипломатії вдалося добитися хоч чогось, це був правильний крок.

Що стосується переговорів, то я не думаю, що Зеленський буде готовий до таких радикальних виступів. Скоріше за все, ми будемо показувати готовність надати Вашингтону можливість самому визначати межі компромісу, а також будемо вказувати на недоговороздатність російської сторони. Ми будемо демонструвати власну готовність до діалогу, якщо будуть враховуватися наші умови по кожному з цих пунктів і підпунктів, які будуть знижувати ризики для нашої безпеки. Якщо Росія не готова до переговорів і відмовляється обговорювати такі питання, бо не бачить у цьому сенсу, значить, тоді вона винна у продовженні війни, а не Україна.

Чому в даній ситуації США паралельно не висувають жодних вимог до Росії, чому не змушують Москву теж іти на компроміси?

Не варто очікувати від Трампа жорстких ультиматумів та суттєвого тиску на Росію. У Штатів немає інструментів, які, як магічний перемикач, можуть змусити Росію припинити війну. Але – у США є можливості тиску на Україну, чим Вашингтон і користується.

Важелів тиску на Росію у США немає. Санкції, ембарго, тарифи – все це не надто лякає Путіна. Путін перевів економіку на воєнні рейки. Так, вона буксує, просідає, в Росії величезні проблеми. Війна в довгу для росіян також є проблематичною, і невідомо, де точка суперкрихкості, після якої почнеться обвал російської економіки. Втім, Росія може дозволити собі воювати принаймні на рівні можливостей власного ВПК та розморозки всього, що літає і стріляє. Вона може дозволити собі нову хвилю мобілізації, і вона не буде надто критичною, зважаючи на кількість населення РФ. Росія все це може, і повпливати на це у Трампа немає можливості. Обвалити ціну на нафту так, як він хотів, не вдалося і не вдасться – для цього потрібна хоча б позиція саудитів і зміна влади у Венесуелі, але ні першого, ні другого немає.

Чи можуть США вийти з переговорів, якщо Україна не виконуватиме вимог Трампа, і Росія діятиме так, як сама вважатиме за потрібне?

Трамп надто зав’язаний на українській тематиці, тож просто взяти і вийти з переговорів він не зможе. Тому що потім Трампу буде дуже важко переключитися на інший регіон і досягнути успіху. Адже якщо він не зможе нічого зробити з війною в Україні, то що він зможе зробити з Китаєм? Як він перезапустить світову економіку, якщо йому нічого не вдалося в Україні?

Трамп зробив надто багато ставок на кейс успішного завершення війни в Україні. Він від самого початку каденції зв’язався з Україною, і в цьому була його помилка. Трамп думав, що проблему війни Росії та України можна швидко вирішити і переключитися на інші регіони.

Якщо Трамп, не досягнувши успіху в Україні, переключиться на інші регіони, таким чином, він покаже свою неспроможність вирішувати глобальні справи, які він анонсував, в які він вклався, а потім просто кинув. Це несерйозно. Такий підхід призведе до того, що несерйозно будуть сприйматися пропозиції Трампа в інших сферах і щодо інших питань. Навіть там, де він може легко отримати перемогу, наприклад, повернути американський вплив на Латинську Америку, у Трампа будуть проблеми, якщо він кине невирішеним питання війни в Україні.

Чи було б для України великою проблемою, якби США вийшли з переговорного процесу, і основним посередником між Києвом і Москвою стало б, наприклад, певне об’єднання європейських країн?

Я не думаю, що це були б успішні переговори. Росія не бачить у європейцях переговірника і серйозного опонента. Європейці для Росії – це подразник. Переговірником Москва бачить тільки США. Тож тут правий Трамп: тільки США могли б досягти миру. Але Трамп насправді не може і не хоче цього в силу різних причин. Він декларує, що хотів би закінчити війну, але тільки за рахунок України і її капітуляції.

І що, на ваш погляд, у такій ситуації варто робити Україні?

Я не є радником президента Зеленського. Але очевидно, що ми маємо робити ставку на власні Збройні сили і власний ВПК. Ті позиції, які нам надавали США і тепер не будуть надаватися, ми маємо чимось замінити і провести імпортозаміщення. Звичайно, є речі, які ми самі виробляти не можемо, наприклад, системи Patriot і ракети до них, тому слід шукати інші варіанти. Якщо вже ми розходимося зі Сполученими Штатами, потрібно робити це так, щоб не втратити можливість хоча б купувати американське озброєння на третіх ринках або безпосередньо в США.