Після Рима: маленькі приводи для оптимізму
Від учорашнього вечора в російському інформпросторі різко посилилася антитрампівська риторика
Поки від різного рівня експертів та політологів. І це на фоні заяви Путіна про те, що він ніби то готовий до прямих переговорів з Україною без будь-яких попередніх умов.
І такий "накат" явно зрежисований зверху. Судячи з усього, Кремлю не сподобалося все те, що вчора відбувалося в Римі.
Тут ми маємо зрозуміти, що стратегія Путіна щодо Трампа складається з кількох речей.
- Не підставитися і максимально лестити (звідси й портрети Трампа, і заяви, що мирні пропозиції Трампа ввійдуть до підручника з історії.
- Робити все можливе і неможливе, щоб зірвати переговори руками українців. Путін, за останній місяць двічі майже досягнув цілі та двічі недооцінив вплив Європи, як посередника (точніше, вплив Макрона і Стармера).
- Путін ставить майже все на економічну угоду, знову-таки, недооцінюючи роль Європи. По цьому, Кремль майже добився того, що вдалося розірвати тему України й всі інші теми у двосторонніх стосунках з США.
Читайте також: Миру не досягнути. Логіка подальших дій Трампа
Після вчорашніх переговорів, судячи з усього, в Кремлі бояться, що тепер мʼяч буде на стороні Росії й вони мають погодити пропозиції щодо ЗАЕС, виходу з Харківщини тощо. Наскільки я розумію, їхній план був простим: Україна відмовиться від пропозицій по Криму і Росії не потрібно буде публічно говорити, що вони погоджуються на всі інші пункти плану. Виглядає, що в переговорах з Трампом зараз вдалося знайти якесь формулювання щодо Криму, яке може влаштувати й США, і нас.
Виходячи з вищесказаного, можна допустити, що Путін знову почне грати в улюблену гру "тягнути час". І ціль затягування та ж, що й була раніше: на наступному етапі переговорів, пробувати їх зірвати руками українців. Паралельно, він просуватиме ідею прямих переговорів з Україною, але ціль та сама: тягнути час і звинувачувати Україну в недоговороздатності.
Також окремо хочу наголосити: після Рима зʼявилися певні оптимістичні сподівання. Але головний стримувальний фактор — Путін, який хоче одночасно і продовжити війну і зняти санкції. І що тут переможе сказати дуже складно.
Про автора: Вадим Денисенко, політолог.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

