Кубок для пиття чи ритуальний артефакт: що відомо про ритон з півдня Іспанії

Про це пише Live Science.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтеся, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Вважається, що кубок у формі ритона, церемоніального кубку для пиття, який зараз зберігається в колекції Музею Гетті в Лос-Анджелесі, походить з майстерні так званого Дарія Живописця, відомого вазописця, який працював в Апулії між 340 і 320 роками до н. е. Посудина розміром приблизно 20 на 10 сантиметрів покрита чорною глазур'ю, за винятком вух, ніздрів і очей собаки, що промальовані розведеною глазур'ю.

На чаші кубка зображено сатира з посохом і тарілкою в оточенні декоративних мотивів. Зображений собака — лаконський гончак, мисливська порода з грецького регіону Лаконія, де була розташована Спарта. Відома своїм умінням вистежувати дичину, ця порода часто з'являлася в давньогрецькому мистецтві, від мозаїк до надгробків і кераміки.

Ритони зазвичай використовувалися на святкових зібраннях або ритуальних церемоніях і не мали пласких підстав, через що їх було важко поставити, не розливши. Цей дизайн сходить до більш ранніх рогів для пиття бронзового віку, але набув виразної грецької естетики — особливо завдяки додаванню сатирів, міфічних істот, пов'язаних з веселощами та сп'янінням.

Важливо Нетипові артефакти: археологи зробили неочікуване відкриття на півдні Ізраїлю (фото)

Окрім своєї ролі на світських заходах, ритони могли виконувати більш сакральну функцію — використовуватися для виливання вина, олії чи навіть крові під час ритуалів та жертвоприношень тварин. Ритон з гончою не лише демонструє талант майстра, але й ілюструє культурний вплив Стародавньої Греції на такі регіони, як Велика Греція, як тоді називали південно-східну Італію.

Раніше Фокус писав про те, коли домашні коти вперше потрапили до Америки. Виявилося, що це стало ся 400 років тому, проте доля першого пухнастика виявилася сумною.

Також ми розповідали про нещодавно виявлене на Кіпрі святилище Апполона. Вперше про його існування вчені дзіналися 140 років тому, проте місцезнаходження храму залишалося невідомим.