Між Росією і хаосом: Румунія знову обирає президента — що показали результати першого туру

За результатами підрахунку 100% бюлетенів, з 40,96% голосів лідирує 38-річний Джордже Сіміон — шанувальник Дональда Трампа та очільник проросійської ультраправої партії «Альянс за єдність румунів» (AUR), яка є найбільшою опозиційною силою в парламенті за результатами парламентських виборів 1 грудня 2024 року.

Другим фінішував незалежний проукраїнський і прозахідний кандидат, 55-річний мер Бухареста Нікушор Дан із 20,99% голосів.

На третьому місці — 65-річний колишній сенатор Крін Антонеску від керівної коаліції з 20,13%.

Він не проходить до другого туру, який відбудеться 18 травня.

Через це прем’єр Румунії Марчел Чолаку вже розглядає свою можливу відставку й навіть закликає до виходу з коаліції, поки в Соціал-демократичній партії вимагають відставки всього керівництва та скликання позачергового з’їзду для переформатування політсили.

Проте якщо партії керівної коаліції не об’єднаються навколо мера Бухареста Нікушора Дана, президентом Румунії може стати проросійський Джордже Сіміон, якому заборонено в’їзд до України та Молдови за його неодноразові територіальні претензії до обох країн.

Тож чого очікувати від другого туру президентських виборів і чому так багато румунів, враховуючи діаспору, голосують за проросійських ультраправих політиків? Читайте в матеріалі ТСН.

Політична криза: чому румуни розчарувалися у владі.

Напевно, варто почати з відповіді на запитання, чому в неділю, 4 травня, в Румунії відбувся саме «другий» перший тур президентських виборів? Бо результати «першого», 24 листопада 2024 року, Конституційний суд Румунії анулював у грудні того ж року.

Найбільшу кількість голосів тоді отримав ультраправий Келін Джорджеску, який не був кандидатом жодної з партій.

Його називали Tik.

Він набув величезної популярності серед румунів, які не довіряють традиційним ЗМІ, саме в соцмережах, здебільшого в китайському Tik.

Сам Джорджеску офіційно декларував нульові витрати на Tik.

Проте численні розслідування вказували, що ниточки тягнуться до іноземних держав, зокрема до Росії.

Спецслужби Румунії встановили, що проросійська кампанія використовувала Telegram для вербування тисяч користувачів Tik.

Tok для просування Келіна Джорджеску, який не лише був проти подальшої підтримки України та просував проросійські меседжі, а й є поціновувачем конспірологічних теорій.

Тож у березні цього року спочатку ЦВК, а потім і Конституційний суд Румунії заборонили Джорджеску брати участь у виборах.

Проте ще в січні, до фінального рішення про заборону балотуватися, AUR заявила, що підтримує Джорджеску, а Сіміон обіцяв не балотуватися.

Тож цілком логічно, що електорат Джорджеску проголосував за Сіміона, який також балотувався у президенти 24 листопада 2024 року.

Переможець першого туру 4 травня 2025 року Джордже Сіміон уже пообіцяв Келіну Джорджеску керівну посаду в разі своєї перемоги на виборах.

І це ще один невтішний для України дзвіночок.

За конституцією Румунії, президент має великий вплив на зовнішню політику та оборону.

Тож як припускають експерти, допомога Україні з боку Румунії з високою долею ймовірності буде зупинена в разі перемоги Сіміона.

Проте суто з юридичного боку і з точки зору законності, а не політики, Келіну Джорджеску буде вкрай важко отримати хоч якусь посаду, наприклад, прем’єрську, без проведення у країні дострокових парламентських виборів.

А це зараз дуже складно спрогнозувати, бо чергові парламентські в Румунії вже пройшли 1 грудня 2024 року.

Проєвропейський коаліційний уряд за їхніми результатами має такий вигляд: ліві соціал-демократи (PSD), правоцентристські ліберали (PNL), Угорський демократичний союз (UDMR) та депутати від етнічних меншин.

Ця коаліція має більшість у Сенаті, а в Палаті депутатів їй доводиться заручатися підтримкою законодавців, які представляють 19 етнічних груп.

Формування проєвропейської більшості відбувалося на тлі гострої політичної кризи у країні та багатотисячних протестів через скасування результатів першого туру президентських виборів, у яких вперше від часів повалення режиму Чаушеску 36 років тому найбільше голосів узяв праворадикальний та антизахідний політик.

У листопадових виборах брав участь і чинний прем’єр Румунії Марчел Чолаку, фінішувавши третім з 19,15% голосів.

Проте партії, які сформували коаліцію, все ж висунули його на посаду прем’єра, проігнорувавши запит суспільства.

Експерти, аналітики й соціологи вже давно фіксують втому румунського суспільства від продемократичних партій, які довгі роки уособлювали владу.

Тому цілком логічним кроком було б висунення у «другому» першому турі президентських виборів 4 травня нового прогресивного політика.

Проте від влади балотувався 65-річний колишній сенатор Крін Антонеску.

І знову кандидат від керівної коаліції фінішував лише третім.

Навіть переважна більшість діаспори проголосувала за Сіміона.

І судячи з коментарів самого Антонеску, вибір його кандидатури провладними партіями не був вдалим рішенням.

«Ви, мабуть, хочете почути від мене, кого підтримати в другому турі.

Я не знаю, що зробить коаліція, я не був її членом.

Я представив програму, деякі ідеї, деякі люди проголосували за мене, я закликаю їх самостійно вирішити, з ким із кандидатів сумісні ідеї, які я представив», — заявив Антонеску.

Чого очікувати Україні: військової допомоги не буде.

Всі пам’ятають, як у своєму скандальному виступі на цьогорічній Мюнхенській конференції з безпеки віцепрезидент США Джей Ді Венс дорікнув Європі недемократичністю, апелюючи до кейсу анульованих результатів першого туру президентських виборів у Румунії торік у листопаді, підтримавши Келіна Джорджеску.

Згодом його також підтримав Ілон Маск, який втручався і в парламентські вибори в Німеччині.

Проте згодом команда Трампа у своїх заявах більше не згадувала ні про Румунію, ні про окремих кандидатів на президентських виборах у цій країні.

Проте на відміну від Келіна Джорджеску, який публічно закликав до поділу «вигаданої держави України між Румунією, Росією, Угорщиною та Польщею», Джордже Сіміон був обережнішим у своїх висловлюваннях, хоча й підтримував ідею відновлення «історичних кордонів» Румунії та є прихильником об’єднання Румунії й Молдови.

Він також постійно повторював, що перебуває «на одній хвилі з Дональдом Трампом і Джорджею Мелоні», не є лібералом, а за його президентства в Румунії не буде одностатевих шлюбів.

Водночас Сіміон не підтримує надання військової допомоги Україні, аргументуючи це тим, що Румунію таким чином втягують у війну, хоча і називає Путіна воєнним злочинцем.

На противагу, мер Бухареста Нікушор Дан має чітку й послідовну проукраїнську позицію.

Він неодноразово наголошував, що Україна має стратегічне значення для Румунії, зокрема через свої тісні відносини з Молдовою.

Водночас Дан проти відправлення румунських миротворців чи контингенту до України, віддаючи перевагу продовженню військової підтримки Києва.

До того ж, на відміну від Сіміона, Дан ніколи не піддавав сумніву членство Румунії в ЄС і НАТО, залишаючись прихильником проєвропейського та проатлантичного курсу.

Серед усіх країн-членів ЄС Румунія має найпротяжніший кордон з Україною.

За ці роки повномасштабного вторгнення її повітряний простір неодноразово порушували російські ракети та «Шахеди».

Румунія відіграє ключову роль в українському експорті с/г продукції.

Наприкінці 2023 року український прем’єр Денис Шмигаль заявляв, що до 60% українського зерна йде на експорт саме через Румунію, а за обсягами двосторонньої торгівлі Румунія для України тоді вийшла на третє місце.

Проте вже за результатами 2024 року товарообіг між нашими країнами впав на 35,9% порівняно з 2023 роком.

Водночас, не дивлячись на це, Румунія залишається стратегічним партнером і ключовою країною в регіоні не лише для України, а й для ЄС і НАТО.

В Румунії є кілька натовських баз, очолюваних США та Францією, де, зокрема, базуються системи ПРО Aegis Ashore, які є частиною протиракетної оборони європейських країн-членів НАТО.

Одну з баз у Румунії НАТО зараз модернізує в одну з найбільших авіабаз в Європі.

До того ж база у Фетешті є центром підготовки пілотів F-16 для самої Румунії, інших країн-членів НАТО, а також для України.

Саме тому Росія вкладає так багато ресурсів у дестабілізацію політичної ситуації в Румунії.