/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F432%2Fd6fadbe804e002967aa10d5e4b950fbb.jpg)
Загроза для своїх: токсичний прокремлівський кандидат у президенти Румунії
Єдиний проросійський кандидат у президентській кампанії в Румунії (після того як Келін Джорджеску був виключений з перегонів через свої надто очевидні, надто відкриті зв'язки з Кремлем) – Джордж Сіміон. І незалежно від того, стане він президентом Румунії чи ні, він був, є і буде небезпечним для України та румунів в Україні.
Як відомо, Сіміону та іншим вищим керівникам і представникам партії A.U.R. заборонено в'їзд на територію України. Сіміон отримав цю заборону (йому також заборонено в'їзд до Республіки Молдова) за те, що за часів режиму Януковича він зустрічався з деякими агентами ФСБ у Чернівцях, а також з агентами ФСБ у Кишиневі.
Метою цих зустрічей нібито була координація уніоністських рухів у Молдові та Україні, особливо у Молдові, де більшість жителів країни мають румунське походження (молдовани), але насправді реальною метою була дестабілізація як Молдови, так і України у ключові політичні моменти у цих країнах.
Коли почалася війна, у перші дні вторгнення, партія Сіміона A.U.R. вирушила до Чернівців і під приводом гуманітарної допомоги румунській меншості в Північній Буковині намагалася вести уніоністську агітацію, створити у румунів-українців відчуття, що російсько-українська війна – це не їхня війна, що їхня батьківщина – Румунія, а не Україна, що етнічні румуни, які вступили до ЗСУ, нібито помиратимуть на чужій війні.
Були й залишаються спроби настроїти румунів проти українців, створити та розпалити хибні міжетнічні конфлікти, яких не існує.
Крім того, вся допомога, яку вони спрямовували до Чернівців, мала дискримінаційний характер і була адресована лише румунам, які здебільшого перебували у безпеці та далеко від фронту, а не східноукраїнським біженцям у Західній Україні.
Щобільше, в націоналістичних колах і організаціях, близьких зараз або в минулому до Сіміона та A.U.R., звучали заклики надати Північній Буковині особливого автономного статусу тільки заради румунської меншини, що становить менше ніж 20% всього населення (українці становлять понад 75% населення Чернівецької області та були найчисленнішими у північній частині Буковини навіть у 1918 році, коли вся Буковина відійшла до Румунії).
Ці вимоги про автономію майже аналогічні вимогам, які висувають націоналістичні кола Угорщини щодо Закарпаття.
В Україні, окрім Сіміона, під забороною є й інші особи, такі як знаменита Діана Шошоаке, колишня членкиня A.U.R., або Клаудіу Тірзіу, колишній ідеолог партії, а сьогодні депутат Європарламенту. Усі вони протягом багатьох років, особливо з початку війни Росії проти України, інтенсивно працювали над тим, щоб дискредитувати Україну всередині країни та за кордоном. Обидва персонажі, і Шошоаке (вона вимагала голосніше та конкретніше), і Тирзіу (він вимагав метафоричніше, вишуканіше), закликали до розчленування України та анексії Румунією Північної Буковини і Південної Бессарабії.
Але навіть вимоги автономії не найрадикальніші – як я вже казав, деякі персонажі, пов'язані з A.U.R., під гаслом захисту мовних прав румунської меншини в Україні, що є цілком законним, вимагають невиправданого розширення статусу румунської мови в Північній Буковині, знову ж таки на шкоду більшості українського населення, а також на шкоду іншим етнічним групам Чернівецької області. Мабуть, не за горами той час, коли вони вимагатимуть просто румунізувати регіон, а всіх українців, євреїв та поляків навчити румунської мові, аби румунській меншості було комфортно.
Ще одним цікавим аспектом є пропозиція Румунської православної церкви, ймовірно, під впливом певних проросійських кіл в A.U.R. (Сіміона зараз дуже поважають у Румунській православній церкві та запросили на низку заходів), створити на території України структуру Румунської православної церкви, до якої приєдналися б усі церкви та приходи румунської меншини, що належать до складу РПЦ МП в Україні.
Це непогана пропозиція, тим більше що вона покликана вивести румунських вірян з-під впливу Кирила. Проте вона з'явилася практично нізвідки, ні з того ні з сього. І ні в Румунії, ні в Україні не було серйозного обговорення або дебатів щодо її реалізації. І знову ж таки, ця пропозиція не враховує думку України та румунської меншини в Україні: чи справді вона хоче бути частиною Румунської православної церкви чи вона хоче стати частиною автокефальної ПЦУ?
Звичайно, все це має вирішуватися у Києві, Одесі та Чернівцях, а не у Бухаресті й не в офісі Сіміона.
На додачу до цього слід сказати, що агресивна націоналістична риторика, яку просувають проросійський Сіміон і люди з його оточення, ризикує поставити під загрозу чесну, щиру, сумлінну, гуманітарну, матеріальну, культурну чи освітню допомогу, що надходить з Румунії та Республіки Молдова румунським братам в Україні.
З Румунії та Молдови до румунської громади України як з Північної Буковини, так і з Одеської області надходить різна допомога у вигляді підручників, книг, одягу тощо. Ця допомога, яка не пов'язана з політикою та спрямовується православними, громадськими організаціями, є щирою допомогою від людей, які поважають Україну, її територіальну цілісність України, і її не слід плутати з псевдодопомогою, яка йде від проросійських націоналістів.
Однак ця допомога може виявитися під загрозою через таких персонажів, як Сіміон чи Шошоаке. Сіміон, незалежно від того, переможе він у другому турі президентських виборів проєвропейського Нікушор Дана, мера Бухареста, чи ні; стане він президентом чи ні; був, є і буде небезпечним для України, для румуно-українських відносин, для українців і румунів у Північній Буковині та Південній Бессарабії. Заборона на його в'їзд в Україну, якщо вона закінчилася, має бути продовжена і збережена.
Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.

