Військові ЗСУ відверто розповіли про українську зброю на фронті: як вона воює

У 44 артилерійській бригаді воїни працюють на сучасній гарматі «Богдана» вже пів року — вивчили всі переваги і їх, кажуть чимало.

«Богдана» вправно працює, як по техніці росіян, так і по живій силі.

На сході окупанти намагаються просуватись малими групами, лізуть на мотоциклах і електросамокатах, тому роботи в артилеристів чимало.

Про це йдеться у матеріалі кореспондентки ТСН Кіри Овес.

Точна та мобільна — хвалять свою «Богдану» артилеристи 44 бригади.

Розроблена Україною, вона майже повністю автоматична, оснащена 155 міліметровою гарматою і може стріляти по цілям у пів сотні кілометрів.

«Машина показує себе ефективно.

Є всі привілеї — вона розгортається, все на автоматі.

Виготовлення своїх установок, своїх снарядів, це дуже великий плюс», — каже командир гармати САУ «Богдана» 44 ОАБР імені гетьмана Данила Апостола «Рекрут».

22-річний Віталій на псевдо «Рекрут» — командир гармати, каже, «Богдани» дуже допомагає відбивати штурми росіян.

«Зараз дуже активні штурми на мотоциклах, то більш працюєм по піхоті», — каже військовий.

«Техніки такої немає, танки там, БМП зараз не побачиш, якісь мотоцикли, самокати були і зараз меншими групками вони ходять, раніше могли ротою йти», — каже Владислав, навідник «Богдани».

Лізуть окупанти щодня, здебільшого в похмуру погоду, коли їх вкрай важко помітити, кажуть артилеристи.

Працюють воїни цілодобово.

На постріл у них сім хвилин — за цей час САУ виїжджає на пускову, бійці наводять «Богдану» та заряджають.

Екіпаж гармати — п’ятеро воїнів, всі у війську від початку повномасштабного вторгнення.

На «Богдані» разом працюють близько пів року, за цей час здружилися й облаштували на позиціях комфортний побут.

Тут літній душ, а ось тут просто неба своїми стравами пригощає воїнів Василь.

Сама ж «Богдана» надійно схована, бо росіяни цілодобово намагаються вирахувати її місцерозташування.

«Це постійні безпілотники, які застосовують від ранку до вечора», — каже «Рекрут».

Задоволені і гарматою, і результатом служби, кажуть артилеристи.

Єдине чого не вистачає — відпочинку.

Зізнаються, тридцять днів на рік замало аби набутися з близькими.

Але саме заради них вони і лишаються тут — на позиціях.