Цього українського святого особливо шанують у Греції: що відомо про життя Іоана Руського

У кожного народу є свої герої — ті, хто в найскладніші моменти історії демонструє найкращі людські якості. Для України такою постаттю став Іоан Руський, православний святий XVIII століття, чиє ім'я сьогодні знають від Афона до Америки.

Чому греки шанують українського святого? Як простий козак став покровителем полонених та хворих? І що може дати нам, сучасним українцям, приклад Іоана Руського в наші нелегкі часи? Ці питання стають особливо актуальними сьогодні, коли Країна знову стикається з викликами війни та окупації.

Від воїна до святого

Іоан служив у війську Петра І під час протистояння з Османською імперією на початку XVIII століття. Доля розпорядилася так, що під час однієї з битв за Азов молодий воїн потрапив у полон до кримських татар. Згодом його продали туркам і відправили у місто Прокопіон у Малій Азії, де він став невільником місцевого аги.

Те, що могло б зламати дух звичайної людини, лише загартувало віру Іоана. Живучи у стайні разом із худобою, він не впадав у відчай, а бачив у своєму становищі духовне випробування. Святий порівнював своє житло з вертепом Віфлеєма, де народився Христос, знаходячи у цьому глибокий духовний сенс.

Світло віри у темряві неволі

Попри суворі умови життя, Іоан зберігав непохитну відданість Богу. Щовечора він прямував до храму Святого Георгія, де молився і причащався. Ця духовна практика не лише підтримувала його душу, а й стала джерелом сили для служіння іншим.

Навіть у неволі святий не переставав творити добро. Він допомагав бідним і хворим, проявляючи милосердя, яке вражало навіть його поневолювачів. Турки, греки, вірмени — усі, хто зустрічався з Іоаном, відчували його особливу духовну силу та доброту.

Чудеса і визнання святості

Життя Іоана Руського супроводжувалося дивовижними явищами, які сучасники сприймали як чудеса. Одне з найвідоміших із них утвердило репутацію святого серед місцевих. Розповідають, що коли його господар довгий час перебував у походах в далеких краях і рідні сумували, що його немає за родинним столом — звершилося чудо: по молитві святого Іоана господар отримав тарілку з пловом зі сімейного столу. Тарілка була з іменного сервізу, а плов був ще гарячим.

У 1730 році Іоан відійшов у вічність, причастившись перед смертю. Його похорон став справжньою подією для всієї християнської громади Прокопіона — усі віряни міста прийшли віддати шану тому, кого вважали справжнім архієреєм і святим.

Нетлінна пам'ять

Через кілька років після смерті відкрилося ще одне чудо — мощі Іоана виявилися нетлінними. Їх урочисто перенесли до храму Святого Георгія, де вони стали центром паломництва для вірян різних національностей та конфесій. Сьогодні частини святинь зберігаються у кількох місцях: у монастирі святого Пантелеймона на Святій горі Афон, у місті Халкіда та селищі Нео Прокопіо на грецькому острові Евбея, де на честь святого збудовано окремий храм.

Покровитель і заступник

Святий Іоан Руський особливо шанується як покровитель хворих, зокрема дітей, а також тих, хто потребує духовної підтримки у важкі життєві моменти. Щороку тисячі паломників з різних країн прибувають до місць зберігання його мощей, просячи про зцілення, захист і духовну допомогу. Його заступництво особливо відчувають ті, хто опинився в полоні чи на чужині, адже сам святий пройшов цей важкий шлях і може зрозуміти страждання таких людей.

Раніше "Телеграф" розповідав про Святого Георгія Побідоносця. Де спочивають мощі великомученика і як він пов’язаний з Україною.