Перейменували навіть Хрещатик: головна вулиця Києва майже 15 років прославляла радянського дипломата

Уявіть собі Київ, де замість звичного "зустрінемося на Хрещатику" люди говорили б "зустрінемося на Воровського". Звучить дивно? Але саме так і було протягом майже півтора десятиліття в радянській столиці України.

У бурхливі 1920-ті роки радянська влада активно змінювала топоніміку українських міст, намагаючись стерти сліди "старого світу" та увічнити пам'ять про революційних діячів. Одним із найбільш символічних таких рішень стало перейменування головної артерії Києва — легендарного Хрещатика.

Політичний контекст перейменування

У 1923 році радянська влада прийняла рішення, яке здивувало б навіть сучасних киян: центральну вулицю столиці України перейменували на честь Вацлава Воровського — радянського дипломата, який загинув від рук білогвардійського емігранта в Швейцарії того ж року.

Вацлав Воровський обіймав посаду повноважного представника РСФРР у Римі, а згодом — глави радянської делегації на Генуезькій конференції. Його смерть 10 травня 1923 року в Лозанні стала резонансною подією в радянській пресі та була використана для пропагандистських цілей.

Символічне значення рішення

Перейменування Хрещатика мало глибоке символічне значення. Ця вулиця завжди була серцем Києва, місцем, де билося життя міста. Назва "Хрещатик" походить від давнього урочища Хрещата долина, де колись стояли хрести — символи християнської віри. Замінивши це історичне найменування на ім'я радянського функціонера, влада демонструвала свою рішучість у боротьбі з релігійним минулим та утвердженні нової, радянської ідентичності.

Життя під новою назвою

Протягом 14 років — з 1923 по 1937 рік — головна вулиця Києва офіційно називалася вулицею Воровського. Цей період збігся з найбільш інтенсивною індустріалізацією та культурними змінами в УРСР.

Цікаво, що попри офіційну назву, кияни продовжували у побуті називати вулицю Хрещатиком. Це свідчило про глибоке укорінення історичної назви в свідомості мешканців столиці.

У 1937 році, в епоху сталінських репресій, коли багато революційних діячів потрапили в немилість, вулиці повернули історичну назву Хрещатик. Це рішення стало частиною більш широкої тенденції до часткової реабілітації дореволюційної спадщини в радянській культурній політиці. Сьогодні Хрещатик знову має свою історичну назву, а епізод з іменем Воровського залишився лише цікавою сторінкою в багатовіковій історії головної вулиці України.