/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F45%2Fc985920d4e856fb860e5c6e16159925f.jpg)
Нетаньяху для утримання влади треба нові перемоги, бажано - епохальні
Останній шанс Нетаньяху. Чому Ізраїль не міг більше чекати
Чому зараз розпочалася війна між Ізраїлем та Іраном?
В першу чергу, варто розглянути ті завдання, які ставили перед собою Б.Нетаньяху і Д.Трамп. Їх можна окреслити, виходячи з міжнародного та внутрішнього політичних контекстів.
Для Нетаньяху зійшлося у часі декілька обставин, які мотивували його більше не відкладати нейтралізацію іранської загрози для Ізраїлю.
1) У 2024 році в урядах західних держав склалося розуміння, що Іран вже перебуває "на межі" отримання ядерної зброї, і це може статися вже у першому півріччі 2025 року. Також досягла прогресу іранська ракетна програма.
2) У листопаді 2024 року, коли стало очевидним друге президентство Д.Трампа, ізраїльський уряд розпочав планування вирішального удару по ядерній та ракетній програмах Ірану. Трамп ще під час свого першого президентського терміну зробив безпрецедентні союзницькі кроки по відношенню до Ізраїлю. І політика теперішнього керівника США є головним фактором, сприятливим для ізраїльського удару по Ірану. Як повідомили ізраїльські джерела, уряд Нетаньяху планував завдати удар у квітні 2025 року. Але довелося почекати, поки Трамп "пограється" у переговори.
3) Нетаньяху розумів, що американські переговори з іранським режимом не матимуть позитивного результату. Впродовж 60-ти днів Іран не погодився відмовитися від збагачення урану і обмежити ракетну програму.
4) У США почало суттєво проявлятися невдоволення політикою Д.Трампа, якому почав погрожувати імпічментом навіть І.Маск. Якщо імпічмент відбудеться, то новим президентом автоматично стане Ді Венс, у якого, на відміну від чинного президента, немає проізраїльського лобі у сім’ї. Не можна виключати, що навіть без імпічменту внутрішньополітична ситуація в США для Д.Трампа вже у найближчі місяці може погіршитися настільки, що він буде обмежений в ухваленні зовнішньополітичних рішень.
5) Останніми тижнями найбільш відчутним негативним фактором для уряду Нетяньяху стала загроза міжнародної політичної ізоляції, до якої почали долучатися Велика Британія, Франція, Німеччина та інші держави західного світу. Все це – через невдоволення політикою ізраїльського прем’єра у питаннях сектору Гази, Палестини і палестинців загалом. Спільно Франція та Саудівська Аравія під егідою ООН готують спеціальну конференцію. Низка західних урядів заявила про можливість визнання Палестинської держави (хоч і за певних умов). 10 червня Велика Британія, Канада, Норвегія, Нова Зеландія та Австралія оголосили про запровадження санкцій проти двох ізраїльських міністрів – Ітамара Бен-Ґвіра та Бецалеля Смотрича, яких визнали винними у підбурюванні до насильства проти палестинців на Західному березі.
6) Самому ізраїльському прем’єру для утримання при владі потрібні нові перемоги, і бажано – епохальні.
7) Президент Д.Трамп на день народження призначив військовий парад, який виглядає як символ святкування перемог, яких досягнули США під час його другого керівництва. Однак, якихось яскравих перемог та однозначних перемог не було ані до 100 днів президентства, ані до 14 червня. Хоча США не завдавали удару по Ірану, але ізраїльський удар можна інтерпретувати як демонстрацію відновленої величі Америки під керівництвом Трампа.
ОТЖЕ, ізраїльський уряд усвідомлював, що Іран у найближчій часовій перспективі може стати ядерною державою, а зовнішньополітичні фактори невдовзі почнуть погіршувати ситуацію для удару.
Також не виключено, що за допомогою війни проти Ірану Нетаньяху розраховував пригальмувати наміри західних держав визнати Палестинську державу і відсунути у часі загрозу безпрецедентної міжнародної ізоляції Ізраїлю.
А заодно підкинув вірному союзнику Д.Трампу подарункову перемогу.
Джерело — Facebook Володимира Волі.
Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.

