Окрім пам’ятника стоїть незвичайна скульптура: від чого у 33 роки помер Грицько Чубай та де похований

Грицько Чубай — відомий український поет, перекладач і художник. Він був одним із засновників літературно-мистецького андеграунду 60-80-х років минулого століття. Поет залишив по собі кілька поетичних книг і збірок віршів, які захоплюють сучасників і сьогодні. Хоча Чубай помер у 1983 році, але у нього залишилась донька Соломія та син Тарас, який став лідером гурту "Плач Єремії".

"Телеграф" розкаже більше про творчість Грицька Чубая, переслідування радянською владою та хворобу, яка забрала його життя.

Що відомо про Грицька Чубая

Майбутній поет народився у селі Березини, що на Рівненщині, у селянській родині. Також у його роду були активісти та воїни УПА. Змалечку Грицько багато читав і у 15 років вже мав власну бібліотеку та добірку музичних платівок.

З 1965 року Чубай почав друкуватися у районних газетах. Водночас за ним почало ретельно стежити КДБ. Так вже у 15 років Грицька допитували через антирадянські вірші. Хлопець намагався вступити до Рівненського педагогічного інституту, але через антикомуністичну відповідь ректор завалив його на іспиті.

Так Грицько спробував вступити до Львівського університету імені Івана Франка. Проте, коли адміністрація вишу дізналась, що Чубай виступав біля пам'ятника Тарасові Шевченку, його не допустили до іспитів. Замість навчання Грицько працював учителем малювання та художником у колгоспі.

Першу свою поетичну збірку "Постать голосу" Чубай випустив у 1968 році самвидавом. Туди увійшло 25 віршів. Тоді ж він створив антирадянську поему "Вертеп". Невдовзі він одружився з учасницею університетського ансамблю пісні і танцю "Черемош" Галиною Савко. У них з'явилося двоє дітей — Тарас і Соломія.

У 1969 році Грицько створив поему "Відшукування причетного". Його вірші і поеми вмикали на Радіо Свобода, тож до нього посилився інтерес КДБ. Серед творчої інтелігенції Чубай був дуже авторитетним. Письменник Юрій Винничук назвав його "гетьманом втраченого покоління".

У 1971 році Чубай підготував літературно-мистецький часопис "Скриня", куди увійшли не лише його вірші, але й Олега Лишеги, Романа Кіся, Віктора Морозова. Після того, як у поета знайшли книжку Дмитра Донцова, його 3 дні протримали у слідчому ізоляторі КДБ, а потім відпустили.

Чубай складно проживав ті події. Його постійно допитували, і він почав поступово відходити від творчості. Грицько змінював різні роботи — був монтажником сцени в театрі імені Марії Заньковецької, вантажником, їздив на будови у Сибір.

У ті часи поету було важко через постійні переслідування радянської влади. Так йому доводилось вночі розвантажувати вагони, а також бути вантажником на овочевій базі, працювати на меблевій фабриці.

У 1975 році, після п'ятирічної паузи, Грицько видав поему "Говорити, мовчати і говорити знову". Згодом він вступив до Літературного інституту імені Горького в Москві. Утім, на четвертому курсі у 1983 році Чубай помер через хворобу нирок. Йому було лише 33 роки.

Могила Грицька Чубая

Поета поховали на Сихівському цвинтарі у Львові. У 1995 році Львівська міська рада дозволила перепоховати останки Чубая на Личаківському цвинтарі. У 2007 році поету встановили пам'ятник з барельєфом і його особистими даними. На ньому розмістили скульптуру музи у повний зріст. Це стало символом, що Грицько все життя присвятив творчості.

Раніше "Телеграф" розповідав про смерть музиканта гурту "Океан Ельзи" Григорія Чайки. Він помер на 49 році життя.