Розслабитись і відчути себе в безпеці: як військовим та ветеранам допомагають волонтерські ребцентри
Розслабитись і відчути себе в безпеці: як військовим та ветеранам допомагають волонтерські ребцентри

Розслабитись і відчути себе в безпеці: як військовим та ветеранам допомагають волонтерські ребцентри

Тобі потрібна, мені потрібна, нам всім потрібна реабілітація. Сьогодні ми досить часто чуємо і повторюємо ці слова, бо – війна, бо постійний стрес і виснаженість. Але найдужче відновлення потребують ті, хто тримає фронт ціною свого життя та здоров’я. Держава гарантує кожному пораненому, кожному ветерану реабілітаційну програму, але з різних причин це право не завжди вдається реалізувати.

Тоді на допомогу приходять невеликі волонтерські центри, куди не треба нести направлення та купу довідок і при цьому можна попрацювати з фахівцями. Про один з таких центрів - SVOЇ space - ми дізналися із соцмереж. Його засновниця - масажистка, фізкультурно-спортивна реабілітологиня Наталка Мелещук розповіла Коротко про про особливості таких просторів.

Виїздили до хлопців на фронт, а потім створили свій простір

- Наталко, ваш центр, який ви називаєте простором відновлення, відкрито нещодавно. Вже маєте пацієнтів?

- Офіційно SVOЇ space ми з моєю подругою, фахівцем з реабілітації Марією П’яновою відкрили 14 червня. Але це був не перший день нашої роботи. Чотири місяці тому, коли тільки орендували це приміщення, поставили у ньому дві кушетки і почали приймати військових. А до того понад рік їздили до хлопців на фронт як масажисти-реабілітологи - допомагали відновлювати спини після бойових виходів.

Спочатку виїжджали від БО «Фонд підтримки військовослужбовців «Терра Атма», потім стали самостійними, адже знайомих серед військових ставало все більше, і вони почали звертатися безпосередньо до нас. Робили масажі на стабілізаційних пунктах, на ППД (пункт постійної дислокації. - Ред.). Бувало, що через регулярні прильоти КАБів жити доводилось у підвалах будинків без води, обходитися мінімальним. Але ми були корисними.

- Тепер вирішили перейти до осідлого життя?

- Ми і зараз виїжджаємо до хлопців, коли від них є запити. Просто з часом зрозуміли, що реабілітації у фронтових умовах замало. Військові приїздять до Києва на операції, у відпустку, їм потрібне більш ґрунтовне відновлення. Зараз самим не віриться, що змогли створити повністю обладнаний простір, де пропонуються такі послуги, як масаж, лікувальна фізкультура, пресотерапія, міостимуляція та інші види оздоровчих процедур.

- Масаж – це всім зрозуміло. Можна трохи докладніше про пресотерапію та міостимуляцію?

- Пресотерапія - це апаратний масаж стисненим повітрям, яке створює пульсуючий тиск на різні ділянки тіла. Таким чином виводиться зайва рідина, токсини, шлаки. Зазвичай цей метод рекламується як косметична процедура для зменшення маси тіла і поліпшення стану шкіри. Для військових він корисний тим, що покращує кровообіг, зменшує набряки та больові відчуття, тобто прискорює відновлення після травм.

Міостимуляція, або електростимуляція, – це підвищення м’язового тонусу за допомогою дозованих низькочастотних електричних імпульсів. Процедура також допомагає ефективніше відновитися після поранень.

Фрагмент з відкриття простору SVOЇ space. Фото надане Наталкою Мелещук

Переключитися, розслабитися, відчути себе потрібним і в безпеці

- У Києві та по Україні зараз відкривається багато реабілітаційних центрів. Не боїтеся конкуренції?

- Звісно, ні. Та й про яку конкуренцію може бути мова, коли у нас не комерція, а повністю волонтерський проєкт. Ми тільки за те, щоб таких центрів ставало більше і більше, бо потреба у них весь час зростає. Так, є державні програми, державні установи, але насправді пройти хорошу реабілітацію для військового – це той ще квест. Ми це знаємо з розповідей самих військових. Їм потрібно зібрати купу довідок, отримати направлення, стати в чергу, на що часто немає бажання, а головне – часу, бо відпустки обмежені. Крім того, хлопці кажуть, що їх відлякують лікарняні стіни і ставлення, як до хворих.

Тому такі невеликі центри, як у нас, мають свої переваги, бо є не медичними закладами, а дружніми просторами. Ми допомагаємо переключитися, розслабитися, відчути себе потрібним і в безпеці. Навіть просто товариські посиденьки за чашкою чаю, можливість виговоритися справляють відновлювальний ефект.

У нас поки що четверо спеціалістів з фізичного, фізкультурного та психологічного відновлення. Але за потреби будемо залучати ще фахівців.

- Хто приходить до вас на реабілітацію?

- Це і чинні військові, і ветерани, які звільнені зі служби внаслідок поранень, ампутацій чи проблем зі здоров’ям. Деякі з ветеранів проходять реабілітацію через спорт, а ми лише підтримуємо їх фізичний і психологічний стан за допомогою масажу, різноманітних процедур, підказуємо, які вправи можна робити самотужки.

Чинні військові – це окрема категорія. Зовні хлопці виглядають сильними і здоровими, а насправді через постійні фізичні навантаження, носіння бронежилетів і амуніції є суттєві проблеми зі спиною та суглобами. Повертаючись на коротку ротацію додому, вони не знають, з чого починати, за що хапатися, бо болить усе. Це найпоширеніший запит: зробіть щось, щоб було легше, бо скоро їхати назад. От ми і намагаємося за лічені дні або тижні прибрати біль, повернути втрачену амплітуду руху.

Повторюю: ми не є медзакладом, тому саме медичну реабілітацію не проводимо. Але після того, як військові виписалися зі шпиталю і навіть уже пройшли реабілітацію, у багатьох випадках їм не кажуть, що робити далі, як розробляти руку чи ногу. Тому даємо і такі рекомендації.

Міостимуляція – підвищення м’язового тонусу за допомогою дозованих низькочастотних електричних імпульсів. Фото надане Наталкою Мелещук

Щойно людина розслаблює мозок – розслаблюється тіло

- Це правда, що геть усім, хто повертається з війни, необхідна реабілітація? Яка саме – фізична, психологічна чи має бути комбінована?

- Звісно, комбінована. І переважно всім. Людина, яка робить масаж, знає, що справа не лише в затиснутих м’язах, справа в напруженні, яке тримається в голові. Щойно людина розслаблює мозок – розслаблюється тіло. Я, як інструктор з йоги, чудово це розумію, ми тіло використовуємо як інструмент роботи зі свідомістю.

 У масажі щось схоже. За потреби долучаємо психологів, але хлопці часто кажуть, що це зайве, бо «ми на масажі, як на сповіді, виговорилися – і легше стало».

- Ви практикуєте йогу, а чи всім вона підходить?

- Я практикую і викладаю йогу вже майже 10 років, навчалася в Індії. Скажу, що з війною все більше людей відчули необхідність відновлюватися саме через йогу, бо вона представляє комплексний підхід у відновленні, через тіло працює з мозком, заспокоює, повертає внутрішню гармонію навіть за таких обставин, у яких ми змушені існувати.

Але я не нав’язую цю філософію, бо йога справді підходить не всім. Лише тим, хто готовий або хто приходить сам. У нашому просторі я комбіную вправи з йоги із вправами лікувального фізкультурного комплексу, адже закінчувала Національний інститут фізичної культури і спорту за спеціальністю фізкультурно-спортивний реабілітолог.

Наталка проводить заняття з йоги. Фото надане Наталкою Мелещук

Черга на місяць, відпустка – на два тижні

- Ви казали, що хлопці, які у вас займаються, мають потребу виговоритися про свої проблеми. А які вони? Може, нерозуміння з боку рідних, психологічне виснаження?

- Я не психолог, але в мене чоловік - військовий і коло спілкування, так сталося, здебільшого військове. Тому я трошки розумію, яким має бути підхід до спілкування з військовими. Нам під час масажу вони довіряють набагато більше своїх переживань, ніж зазвичай рідним чи дружинам. Дружин вони бережуть або бояться, що ті не зрозуміють їхній стан і буде конфлікт.

У будь-якому разі я звикла мовчки вислуховувати, пом’якшувати кути і доводити своїм прикладом, що цивільний світ не є вороже налаштованим до військових. Що їм є куди повертатися, що є люди, які їх чекають, які їх зрозуміють. Ми хотіли бути саме тим місточком між військовими і цивільними, який поєднує, а не протиставляє. Звісно, жаліються, звісно, багато непорозумінь. Але це все можна вирішити, якщо мати щире бажання йти назустріч і досягати порозуміння.

Я не бачу іншого виходу, як просто бути людьми, в чомусь поступатися, дещо пробачати, розуміючи, яку жертву вони приносять заради нашого майбутнього і наскільки важко їм то все витягувати як фізично, так і психологічно.

- У МОЗ кажуть, що після лікування військовий може сам обрати ребцентр, куди дадуть направлення. Де краще працюють з ветеранами - у державних чи приватних закладах?

- На практиці вибирати особливо не доводиться. Якщо дадуть направлення на реабілітацію в конкретний заклад, то це вже щастя. Але і цим щастям не завжди вдається скористатися.

Нещодавно до нас приходив військовий, якому після операції на коліні сказали чекати на реабілітацію місяць. Бо - черга. Тобто в теорії реабілітація повинна була відбутися, а на практиці людина мала відпустку всього на два тижні. При цьому починати відновлюватися прооперованому потрібно було вже на другий день після виписки. Добре, що він потрапив до нас – показали вправи, зробили декілька процедур. Про повне відновлення за такої ситуації говорити, звичайно, важко, бо треба більше часу і бажано кілька курсів реабілітації. Але хлопцю стало значно легше, з чим він і повернувся на бойові позиції.

Звісно, є і позитивні приклади, коли військовий потрапляє до класного, сучасного ребцентру, як, наприклад Recovery (проєкт з реабілітації поранених, заснований Віктором та Оленою Пінчуками. – Ред.). Але для цього має бути направлення від шпиталю, в якому людина лікується, а так не завжди чомусь буває. Хоча, на моє переконання, на реабілітацію мають відправляти за замовчуванням всіх військових після поранень, операцій. Це не потрібно випрошувати чи добиватися з боєм.

Бесіди за чаюванням – це також елемент відновлення. Фото надане Наталкою Мелещук

Джерело матеріала
loader