Археологи нарешті знають, чому стародавні єгиптяни знищили всі статуї цариці Хатшепсут

Не вандалізм, а ритуал

Протягом десятиліть дослідники вважали, що племінник та наступник Хатшепсут – фараон Тутмос III – після її смерті розпочав кампанію, спрямовану на стирання її імені з історії. Він нібито знищив усі її статуї в пориві помсти. Проте нове дослідження змінює це уявлення, повідомляє 24 Канал з посиланням на Antiquity.

Згідно з аналізом архівних матеріалів, деякі з цих статуй були "ритуально деактивовані", а не знищені навмисно з політичних мотивів. Як пояснює Джун І Вонг, докторантка з єгиптології з Університету Торонто, йдеться про поширену давньоєгипетську практику. Уявлення тогочасних єгиптян про статуї полягало в тому, що вони мають сакральну силу і можуть бути навіть "живими істотами". Коли фараон помирав, його статуї потрібно було "деактивувати" – позбавити сили. Це здійснювали шляхом пошкодження найвразливіших частин: шиї, талії та ніг.

Статуї Хатшепсут, знайдені у храмі в Дейр-ель-Бахрі були пошкоджені саме в такий спосіб. Під час розкопок 1920-1930-х років археологи знайшли їх похованими в ямах, з переламаними шиями, таліями та ногами. При цьому їхні обличчя залишилися неушкодженими. Також єгиптяни не знищили написи, на відміну від інших випадків, коли метою дійсно було повне знищення образу правителя. Якщо ви намагаєтесь знищити пам'ять про людину, то нелогічно залишати її обличчя на скульптурах і численні написи на стінах та статуях.

Цей ритуал не був винятковим – подібне ставлення до статуй спостерігається і щодо інших фараонів, не лише Хатшепсут. Вонг вказує на так званий Карнакський кашкет – археологічну знахідку, де були виявлені сотні подібно "деактивованих" статуй правителів з різних епох.

Попри ритуальний характер знищення статуй у Дейр-ель-Бахрі, Хатшепсут після смерті справді зазнала певної кампанії політичного переслідування. Її зображення та ім’я систематично стирали на численних пам’ятках по всьому Єгипту, хоча й не зробили це повністю. За словами Вонг, ця ініціатива належала Тутмосу III, однак її причини досі лишаються не до кінця зрозумілими.

Вчена припускає, що правління Хатшепсут могло викликати занепокоєння серед прихильників Тутмоса III, які сприймали її владу як загрозу його легітимності. Але нові дані свідчать, що принаймні в частині випадків знищення статуй було радше формальним ритуалом, а не виявом особистої ненависті.