В Києві була "Собача стежка", але тварин там не вигулювали: де вона пролягала і хто по ній ходив насправді

До початку ХХ століття в Києві існував особливий маршрут для паломників — "Собача стежка". Цей шлях вів до Києво-Печерської лаври через болотисті місця та яри.

Ця кумедна назва виникла не випадково. "Телеграф" розповість про її походження, а також про те, де пролягала "Собачка" і що з нею сталося.

Коли кожен крок — випробування

Уявіть собі вузьку стежку, що пролягала крізь яри й болотисті місцини, де кожен крок міг перетворитися на справжнє випробування. Саме такою була "Собача стежка" (або "Собачка") — загадковий і майже забутий маршрут, яким у ХІХ — на початку ХХ століття йшли православні паломники до Києво-Печерської лаври.

Під час дощів на стежці утворювалися численні маленькі болота, через які можна було пройти лише, забруднившись так, ніби ти — собака, що щойно вилізла з багнюки. Але саме ця "брудна" дорога була найкоротшою і найзручнішою, тож паломники, попри ризики, обирали саме її.

Де пролягала "собача стежка"

"Собачка" починалась від вулиці Басейної — колишнього кордону Старого Києва — і вела до святого серця міста — Києво-Печерської лаври. Маршрут пролягав вздовж струмка Клов (сучасний район метро "Кловська"), підіймався Печерським узвозом, далі йшов вулицею Рибальською, що завершується біля Свято-Введенського монастиря, проходив поруч з Арсеналом, і зрештою виводив до лаври.

Цей шлях був не просто маршрутом — це була справжня пригода, що поєднувала духовність і повсякденні труднощі. Паломники, які обирали "Собачу стежку", знали: дорога до святині може бути складною, але саме ця складність робила прибуття ще більш значущим.

Свідок епохи

Стежка проіснувала до початку ХХ століття, коли швидка урбанізація Києва поступово поглинула ці природні маршрути. Розбудова міста, асфальтування доріг і зміна транспортної інфраструктури поклали край епосі піших паломництв цим маршрутом.

Сьогодні на місці колишньої "Собачої тропи" прокладені сучасні вулиці, стоять житлові будинки та офісні центри. Лише окремі топоніми нагадують про той час, коли тут, долаючи бруд і втому, йшли тисячі вірян.