Гра в "гарячу картоплю": як кияни після руйнування житла потрапляють в бюрократичну пастку
Гра в "гарячу картоплю": як кияни після руйнування житла потрапляють в бюрократичну пастку

Гра в "гарячу картоплю": як кияни після руйнування житла потрапляють в бюрократичну пастку

Повна дезорієнтація та відсутність взаємодії між службами

24 квітня 2025 року російська ракета влучила у двоповерховий житловий будинок у Святошинському районі, внаслідок чого той повністю зруйнувався. Крім того, серйозно було пошкоджено близько 20 прилеглих будинків та сусідні споруди. Перші дні після трагедії створили враження оперативної роботи влади. Рятувальні операції завершили 25 квітня, одразу розпочалися аварійно-відновлювальні роботи. Електро- та водопостачання відновили вже 26 квітня. Здавалося, що система працює.

Однак після візиту посадовців, їхніх співчуттів та обіцянок розібратися, все якось "затихло". Відтак деякі мешканці пошкоджених домівок вже третій місяць живуть з діркою у даху та без газу. А відповідальні служби не можуть дійти згоди, хто і коли має зайнятися ремонтом та супровідною документацією.

То наскільки ефективним є механізм відновлення пошкодженого житла в Києві? До чого слід готуватися, якщо саме ваша домівка постраждає від дрона наступної ночі? Скільки коштів люди витрачають зі своїх кишень на тимчасові рішення? Та чи є проблеми зі швидкістю та якістю відновлення житла суто локальною проблемою? Адже, як розповідав "Телеграф" раніше, тільки у самій столиці станом на 3 червня 2025 року налічувалося понад 2000 пошкоджених будинків у різних районах.

Постійні обіцянки "завтра"

Повна дезорієнтація, на яку звернула увагу наша редакція, розгортається на бульварі Академіка Вернадського. Невеликі двоповерхові будинки, побудовані ще в 1940 році, колись були домівками для працівників авіазаводу. Один із них, під номером 12, також постраждав тієї фатальної ночі, коли ворог вкотре намагався забрати життя українців.

Майже весь удар вибухової хвилі припав на розташований попереду університет. Завдяки цьому житловий будинок відбувся меншим: було пошкоджено дах, з’явилися тріщини в стінах, вилетіли всі вікна та частково пошкоджено меблі.

Уже наступні дні після атаки стало зрозуміло, що ремонт може затягнутися надовго. Адже закривати вибиті вікна плівкою та фанерою, виносити будівельне сміття довелося не комунальникам, а волонтерам — молодим хлопцям, які власними силами допомагали постраждалим. Рятувальні служби та комунальники працювали насамперед із найбільш пошкодженими спорудами та демонтажем аварійних конструкцій, тож інші просто чекали своєї черги. Зрештою, єдність українців у складні часи — це те, чим дійсно варто пишатися.

Той самий фатальний день. Фото: Ян Доброносов, «Телеграф»

На дверях будинку одразу з'явилося безліч приватних оголошень про заміну вікон, тож більшість мешканців вирішили не чекати на державну допомогу і самостійно оплатили ремонт. Щоб знову вставити неушкоджене, але вибите вікно, доведеться витратити близько 4000–6000 гривень.

"Ми вирішили швидко все поставити самі й забути про це, адже з малою дитиною було неможливо жити без вікон днями, тижнями чи місяцями. Крім того, побита побутова техніка, відкоси, підвіконня, посічені фасади кухні — не підпадають під компенсацію через "єВідновлення". Тому ми просто не бачили сенсу кудись звертатися", — розповіла одна з мешканок другого підʼїзду.

За кілька днів, коли кияни трохи оговталися від пережитого та вирішили проблему з вибитими вікнами, постало питання: коли в будинки повернуть газопостачання? Оскільки житло старої забудови, багато квартир все ще мають газові плити та колонки (проточний водонагрівач).

Відомо, що за тиждень після ракетного удару комунальники обстежили димові та вентиляційні канали і знайшли несправності, через які неможливо було поновити подачу газу. Власним коштом жителі оперативно виправили всі проблеми за декілька днів. Виконали ці роботи ті ж самі ремонтники. В одній з квартир, наприклад, заміна димоходу та труби, що під'єднує газову колонку, обійшлася приблизно у 3000 гривень. Проте газ так і не під'єднали.

Щобільше, почалася нескінченна волокита з документами, що наводила на думку про повну відсутність координації між різними службами.

Коли мешканці будинку зателефонували до "Київгазу", їх перенаправили до Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду, яка відповідає за управління та обслуговування будинків у їхньому районі. На гарячій лінії мешканцям пообіцяли, що майстри приїдуть оглянути виправлені порушення вже "завтра", однак ніхто так і не з’явився. Наприклад, 12 травня працівники пояснили затримку роботами на сусідній вулиці та попросили передзвонити наступного ранку. Але наступного дня слухавку вже не брали. 14 травня одна із сусідок намагалася додзвонитися приблизно 30 разів — усе марно. Ще за тиждень, коли мешканці нарешті додзвонилися до керуючої компанії, їм вкотре пообіцяли завітати "завтра". Таких "завтра" було з десяток.

А вже 10 червня, коли над однією з квартир лопнула труба, будинок вирішили передати на капітальний ремонт. Про це повідомила операторка Контактного центру міста Києва. Над тією ж квартирою утворилася діра в стелі, яка ледве не "впала людям на голову".

Та сама найбільш пошкоджена квартира

Вже тоді у ЖЕД натякнули, що про газ у найближчій перспективі можна забути, адже таких будинків в Україні багато.

Відтак мешканці почали переходити на електрообладнання своїм коштом: міняють газові колонки на бойлери, а газові плити — на електричні. Такі інвестиції в побут недешеві: бойлер коштує приблизно 10 тисяч гривень, первинне встановлення бойлера близько 6 тисяч гривень, електрична плита — 20 тисяч.

"Ідіть туди, не знаю куди"

Доля газопостачання залишається туманною й у розпал літа — у липні. Крім того, мешканці не проінформовані, до якої саме служби звертатися, аби отримати доступне пояснення про перебіг ремонту.

Аби дізнатися останні новини одна з мешканок будинку повторно звернулася до Керуючої компанії. Саме там колись годували "завтраками". Утім цього разу жінку направили до "Київгазу". У "Київгазі" відповіли, що для підключення газу потрібні певні документи від ЖЕД та висновок про технічний стан будинку від КМДА.

У ЖЕД на таку вимогу лише здивувалися — кажуть, що вперше чують про необхідність надавати якісь документи для відновлення газопостачання. Стверджують, що жодного стосунку до газу не мають. Єдине, що відомо співробітникам, це те, що будинок перебуває на капітальному ремонті, а отже є не придатним до життя. Через це порадили звертатися до районної адміністрації.

До слова, за таких обставин кияни можуть отримати одноразову допомогу у розмірі 40 000 грн для термінового відселення через пошкодження житла, а тимчасово відселені — щомісячну допомогу по 20 000 грн до 12 місяців. Однак, за словами деяких мешканців будинку, їм відмовили у такій допомозі.

"Я питала в ЦНАПі щодо виплат наприкінці червня. Дізналася про таку можливість з оголошень на стовпах біля зруйнованого будинку. Мені сказали, що справді можна було подати заявку на виплати у квітні та травні. Проте в червні наш будинок нібито виключили зі списку непридатних для проживання, і ніяких виплат мешканцям вже не буде. Отже, для підключення газу "пошкоджень забагато", а щоб нарахувати виплати — "так у вас же все нормально, будинок не аварійний", — обурюється одна з мешканок.

Згадаймо пораду ЖЕД — йти до районної адміністрації. Там, у відділі експлуатації, мешканку відправили назад: мовляв, з газопостачанням розбирайтеся через керуючу компанію і свій ЖЕД.

"Нехай вони детально пояснять, що до чого і чому відмовляються робити обстеження. Це виглядає дуже дивно, адже якщо ЖЕД обслуговує будинок, то це їхній прямий обов’язок", — пролунало у слухавці.

Отже, всі відповідальні служби лише перенаправляють звернення між собою, граючи таким чином у "гарячу картоплю", і ніхто не може сказати, коли ремонт нарешті розпочнеться.

Як вже повідомляв "Телеграф", волонтери давно критикують хаос у наданні допомоги киянам, чиї будинки постраждали від російських ударів. Черговий раз ці проблеми спливли після допису відомої волонтерки, представниці благодійного фонду "Сміливі відновлювати" Альони Крицук. За її словами, прямо зараз один з гуманітарних штабів вимагає від мешканців довідку від ОСББ, про формат якої саме ОСББ взагалі не знає. Крім того, волонтери нерідко стикаються з тим, що можновладці привласнюють собі їхню роботу: доповідають нагору, що вікна тимчасово закриті плівкою та фанерою, хоча робили це благодійні фонди, волонтери та самі мешканці.

Гроші донорів гальмує потрібна бюрократія

Тим часом Святошинський район офіційно підписав меморандум про співпрацю з Червоним Хрестом щодо відновлення житла. Це масштабний гуманітарний проєкт, у якому беруть участь Люксембурзький Червоний Хрест та німецька компанія GIZ.

У розмові з "Телеграфом" представники Червоного Хреста повідомили про плани ремонту дахів у 11 багатоквартирних будинках, який профінансують міжнародні донори. Однак, навіть при великому бажанні допомогти, початок робіт суттєво гальмує та сама бюрократія — законодавчі вимоги, зокрема необхідність проведення тендерів.

Працівники Червоного Хреста у Святошинському районі

"Наразі проводиться тендер, і як тільки тендер закінчиться, одразу почнемо всі роботи. Ця вимога стосується навіть найменших закупівель. Незалежно від того, волонтери ми чи ні, ми мусимо дотримуватися українського законодавства", — пояснює співрозмовниця.

Є певні стандарти й щодо тривалості тендеру. Якщо знайдуться хоча б троє претендентів, готових до участі, процес займе від 20 до 30 днів. Проте, якщо необхідної кількості заявників не буде, тендер доведеться подовжувати. За словами представниці Червоного Хреста, пропозиції донорів щодо прямих договорів, які б значно прискорили допомогу киянам у скрутних обставинах, адміністрація району відхилила. Навіть якщо йдеться не про державні, а про донорські чи благодійні кошти — має бути прозорість.

Коли журналісти "Телеграфу" звернулися до Київської міської державної адміністрації (КМДА), то зʼясувалося, що будинок на бульварі Академіка Вернадського був визнаний непридатним та аварійним по багатьох параметрах ще від 29 травня 2025 року. У пресслужбі підтвердили, що поточний ремонт даху будинку буде виконувати БО "Київська міська організація Товариства Червоного Хреста України".

Розкриття пропозицій тендеру відбудеться 21 липня 2025 року. Переможе підрядник, який подасть найнижчу цінову пропозицію. І термін виконання ремонту визначать у договорі з ним. Хто буде виконувати всі інші роботи з усунення пошкоджень, окрім покрівлі, у КМДА не зазначили.

Інші кияни чекають на ремонт понад півтора року

Подібна бюрократія і тяганина з процедурами торкається не одного будинку на бульварі академіка Вернадського. До прикладу, 2 травня київський міський голова Віталій Кличко провів показову інспекцію — але не свіжопостраждалих будинків, а будинку на вулиці Івана Дзюби, який постраждав ще у січні 2024 року і був відремонтований за рік з лишком. Тут фахівці також відновлювали міжповерхові перекриття, перегородки та покрівлю.

Також яскравим прикладом є будинок на вулиці Кудряшова, 7 (нині Мокра, 7), що постраждав 2 січня 2024 року. Мешканці цього будинку вже понад півтора року чекають на повноцінне відновлення, стикаючись із численними труднощами на кожному етапі.

"Мою квартиру, попри серйозні пошкодження, віднесли до програми "єВідновлення". Коли прийшли фахівці, вони дуже здивувалися: чому саме "єВідновлення", тут потрібен капітальний ремонт", — розповідає мешканка будинку Олена.

Це фото будинку журналістам «Телеграфа» передала мешканка

Проблеми охоплюють усе — від неправильно визначених обсягів пошкоджень і затримки компенсацій до недбалого підходу до ремонтів та відтермінування їхнього завершення.

"Просто, щоб ви розуміли: нормальні вхідні двері коштують близько 30 тисяч гривень. А тут заклали вартість десь 12 або 10 тисяч гривень", — обурюється вона.

Попри обіцянки КП "Житлоінвестбуд УКБ" завершити роботи до кінця 2024 року новий графік відсуває їх завершення на травень 2026 року.

"Щось вони роблять, але скажу так: дах ремонтували минулого року — він тече, знову тече, знову заливається", — ділиться Олена.

Ще один мешканець цього ж будинку Сергій розповідає, що його дружині та синам відмовили в одній з категорій державних виплатах через наявність іншого майна. А йому самому припинили через пів року через те, що він "не є людиною пенсійного віку, не має дітей до 18 років, не є інвалідом, а головне — його дохід перевищує 9,444 грн".

Квартира Сергія на ранок після атаки

Це змушує людей продовжувати орендувати житло за свої кошти або жити в жахливих умовах, адже у найбільш постраждалих під'їздах також досі відсутній газ, а з водопостачанням та електрикою — постійні перебої.

Безумовно, кожна ситуація з будинками, і навіть кожною квартирою індивідуальна. Запущена весною 2023 року державна програма "єВідновлення" дозволяє отримувати сертифікати або гроші на відновлення чи купівлю нового житла тим українцям, чиє житло було пошкоджено або знищено внаслідок російської агресії. І станом на початок 2025 року понад 70 тисяч сімей отримали компенсації за пошкоджене житло. Ще близько 5 тисяч скористалися житловими сертифікатами на придбання нового помешкання. Наприклад, сім’я з Ірпеня, чиє житло було зруйноване, отримала сертифікат на суму близько 100 тисяч доларів і придбала нове житло, де вже завершено ремонт.

Інша справа, що будь-яка державна допомога вимагає проходження офіційних процедур, які можуть затягнутися набагато довше, ніж того потребують постраждалі родини. Таких сімей дуже багато — особливо зараз, коли економіка в складному стані. А от чому взаємодія між окремими структурами у цих питаннях часом не скоординована? І що столична влада збирається робити для покращення ситуації? Питання поки залишається відкритим.

Теги за темою
Київ
Джерело матеріала
loader