60 років Олександру Сирському: чим може пишатися головком ЗСУ та за що його критикує Безугла

Головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському у суботу, 26 липня, виповниться 60 років. Коротко про – про те, хто очолює Збройні сили України, до чого тут математика і за що його критикують.

Обороняв Київ та Бахмут

Ім'я Сирського згадується у контексті пікових битв війни України та Росії: оборони Києва у 2022 році, Слобожанського контрнаступу того ж року, битви за Бахмут (у 2022–2023 роках) та Курської операції (2024 рік). Так, Бахмут було втрачено, але стратегія його оборони дозволила ЗСУ виграти час для підготовки контрнаступу.

«Барсом» став після Дебальцевого

Олександр Сирський – кадровий військовий, офіцерські погони отримав ще 1986 року. До призначення головнокомандувачем він очолював Сухопутні війська ЗСУ (з 2019 по 2024 роки) та Операцію об'єднаних сил на Донбасі (2019-го). Раніше, у 2015–2016 роках, Сирський зміг із мінімальними втратами вивести українські війська з оточення під Дебальцевим (Донецька область), що стало прикладом його тактичної майстерності. Там же на Донбасі він отримав позивний "Барс". «Мені подобається цей звір, він поєднує в собі хитрість, силу, сміливість, не боїться вступати в бій із противником, набагато більшим за вагою та силою», - пояснював сам Сирський в інтерв'ю ТСН. Щоправда, від кого і як він його одержав, не повідомляється.

Два кільця оборони для Києва

За тиждень до повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року Олександр Сирський наказав вивести українську авіацію з місць постійної дислокації на запасні аеродроми. Як зазначало у своєму розслідуванні авторитетне американське видання The Washington Post, це рішення дозволило зберегти значну частину авіації ЗСУ, оскільки російські війська бомбили напівпорожні аеродроми. Чи міг він це зробити без прямого розпорядження тодішнього головкома Залужного? Формально – ні, практично – не виключено. До речі, важке озброєння для оборони Києва він також вивів на позиції без прямого наказу, практично на свій страх і ризик, про що згодом розповідав в інтерв'ю «ЛБ».

При захисті Києва саме він організував оборону столиці, створивши два кільця оборони, перше всередині міста, друге - в передмісті. При цьому використовувалися маневрені групи та партизанські тактики, що дозволило відбити наступ російських військ. Саме за оборону Києва генерала було нагороджено найвищою державною нагородою – Золотою Зіркою Героя України.

Під Харковом довів – ворога можна перемагати

Під час Слобожанського контрнаступу у 2022 році Сирський планував звільнити близько 1000 кв. км території, але ЗСУ під його командуванням звільнили майже 3000 кв. км, включаючи ключові міста Балаклія та Ізюм. «Результат був набагато більшим, ніж ми очікували. Ми планували приблизно на дві тисячі квадратних кілометрів менше», - усміхаючись, розповідав Сирський пізніше. Але головний підсумок цієї операції, за словами генерала, полягав у іншому: «Всі побачили, що російська армія, друга армія у світі, переможна. Що її можна і треба перемагати, що вони тікають і досить швидко».

Курська операція – «щось екстраординарне»

У 2024 році під керівництвом Сирського почався наступ на територію РФ у Курській області, що стало першим масштабним контрударом ЗСУ за державним кордоном ворога. У коментарі The Washington Post він підкреслював: «Нас жорстко критикували, тому що ми оборонялися і відступали. Мені довелося зробити щось, скажімо так, екстраординарне».

Операція послабила російську логістику та відволікала противника від Донбасу. Росія зазнала значних втрат у живій силі, а також фінансових - $10 млрд збитків промисловості з початку 2025 року.

«На кожен витрачений долар припадає близько $15 збитків для Росії. Це ефективний спосіб послабити ворога», - говорив тоді Сирський.

Деякі західні партнери сумнівалися в успіху операції та критикували генерала за ризикований наступ, вважаючи, що він відволікає ресурси від оборони Донбасу. Сирський наполягав на її продовженні, заявляючи, що ця операція змусила Росію перекинути війська, послабити їх тиск на Сумщині та Донбасі.

За що критикують та хвалять

Критикували Сирського з різних причин. У 2024 році нардеп Мар'яна Безугла звинуватила головкома в тому, що він катається позиціями і робить постановочні фото, не прикриваючи облич військовослужбовців, які фотографуються з ним, а також нарікала Сирському за провал оборони на Покровському напрямку та за відсутність позитивних змін у роботі Генштабу.

Також Сирського критикували за наказ про переведення 50 тисяч військовослужбовців з авіації, ППО та медслужби до Сухопутних військ через брак піхоти. Але це послабило інші види військ. Окрім традиційно Безуглої, тему порушував і нардеп Олексій Гончаренко.

Колишня заступниця міністра оборони України Ганна Маляр хвалила Сирського як «математика війни». Вона зазначала, що він розглядає війну як задачу, яку треба вирішити, з чітким розрахунком: «Є ворог, його треба вбити ». При цьому Сирському не раз дорікали за «гіперактивний педантизм»: журналіст Economist Олівер Керрол відзначив увагу Сирського до деталей і схильність до децентралізованого командування.

До речі

Факт про народження та навчання головкома ЗСУ на території нинішньої Росії викликав у радикально налаштованих українців обурення, особливо після появи інформації, що у Володимирі живуть батьки та брат Сирського. І що він навіть відправив мільйон рублів на лікування батька, який страждає на захворювання головного мозку. Втім, інші джерела запевняють, що він не підтримує зв'язок із ними через їхні проросійські погляди, а треті – що ніхто нікому нічого не відправляв.