Чого насправді хоче Китай у війні між Росією та Україною
Чого насправді хоче Китай у війні між Росією та Україною

Чого насправді хоче Китай у війні між Росією та Україною

Чого насправді хоче Китай у війні між Росією та Україною

Ван Ї міг бути не зовсім чесним.

Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї, імовірно, лукавив, коли нещодавно у приватній розмові з Каєю Каллас, високим представником ЄС із закордонних справ і політики безпеки, зізнався: мовляв, Китай «не може прийняти поразку Росії у війні проти України, бо це дозволило б Сполученим Штатам повністю зосередитись на Китаї».

Чому ж Ван міг бути не зовсім щирим? Насамперед, він — дипломат, а всі дипломати мають звичку висловлювати не зовсім правдиві погляди. Заплутувати супротивника і змушувати його гадати — урок, який дипломати у всіх країнах засвоїли чудово. Про це пише Олександр  Мотиль — професор політології в Ратґерському університеті в Ньюарку, у колонці для The Hill.

До того ж Ван представляє тоталітарну державу з потужною пропагандистською машиною, яка, як і всі подібні структури, надає перевагу маніпуляціям, а не правді.

Але найбільш очевидною причиною, чому слова Вана були оманливими, є той факт, що всупереч його натякам, ніби головне занепокоєння Китаю — це США, насправді це Росія.

Так, Китай безумовно хоче, щоб Америка від нього відчепилася — тож будь-яке відволікання уваги є бажаним. Але США — не сусід, і не втягнуті у виснажливу війну. Попри гучні заяви адміністрації Трампа, вона ще не перейшла до рішучих дій. І незрозуміло, що саме ці дії можуть означати — як показує триваюча боротьба довкола тарифів.

Натомість Росія — набагато ближча і більш безпосередня загроза для безпеки Китаю. І ось чому:

Якщо Росія переможе в Україні — яким би не було визначення цієї «перемоги» — Путін сповниться самовпевненості й зарозумілості. Його імперська авантюра буде визнана успішною у відновленні величі Росії.
Така Росія цілком може наважитися напасти на країну НАТО або спробувати анексувати північний Казахстан — жоден із цих сценаріїв не вигідний Китаю.

Крім того, риторика може змінитися. Росія-переможець почне «роздувати м’язи» і випробовувати свою декларовану «дружбу без обмежень» із Китаєм. Можливо, вона вимагатиме перегляду умов партнерства з огляду на свій новий статус? Можливо, Пекін змушений буде більше платити за російську енергію? А може, Китай перестане публікувати іредентистські мапи з китайськими назвами російських міст?

«Вічна дружба» не зникне миттєво, але така динаміка точно ускладнить відносини й випробує терпіння Китаю.

Якщо Росія зазнає поразки — як би її не визначали — на горизонті можуть з’явитися надзвичайно дестабілізуючі сценарії.
Розгромлена Росія може зануритись у внутрішнє насильство й дестабілізувати Євразію. Путіна можуть скинути у результаті перевороту, його режим розвалиться. Елітні клани почнуть боротися між собою, можливий навіть громадянський конфлікт. Неросійські народи скористаються хаосом, щоби заявити про незалежність, і Російська Федерація може зникнути як держава.

Так, Китай міг би спробувати анексувати частини російського Далекого Сходу, але ці територіальні здобутки затьмарив би величезний потік загроз, що йтиме від розпадаючогося сусіда на півночі.

Найкращий варіант для Китаю — це війна, яка ослабить, але не знищить Росію.
Слабка Росія, втягнута у виснажливу й безперспективну війну, існуватиме як васал Пекіна, не маючи іншого вибору, окрім як схилятися перед китайським сюзереном. Саме така Росія ідеально пасує Китаю.

І війна навіть не обов’язково має тривати довго. Вона може закінчитись хоч завтра — Росія вже стала блідою тінню самої себе. Її армія зазнала нищівних втрат, економіка на межі серйозної кризи, а населення, хоч і здебільшого підтримує війну, все більше відчуває економічний біль.

Що важливо — слабка Росія вигідна не лише Китаю, а й Сполученим Штатам, Європі та самій Україні, навіть якщо це не був їхній початковий розрахунок.

А отже, можливо, Ван Ї просто намагається переконати Захід, що бажання Китаю збігаються з його власними інтересами.

Наслідки для американської політики очевидні: США варто активно прагнути того, чого хоче Китай — слабкої Росії.
А досягти цього легко — допомагаючи Україні зупинити Путіна, чим, схоже, нарешті і займається адміністрація Трампа.

Цілком можливо, що Ван Ї пролитиме «крокодилячі сльози» і погладить бідного Путіна по голові — але протестувати не буде.

Китай не хоче поразки росії, але й не прагне її перемоги. А що, коли йому вигідніша вічна війна, яка відволікає США від Азії?
Як Пекін обрав роль тихого ляльковода й одночасно партнера, постачальника, посередника і спостерігача — в аналітичній статті «Що насправді вигідно Китаю: вічна війна в Україні чи слабка Росія?» Надзвичайного і Повноважного Посла України в ЯпоніїСергія Корсунського.

Джерело матеріала
loader
loader