"Фронт впаде": волонтерка пояснила, без яких дронів Україна не зможе перемогти ЗС РФ

Без таких машин військові з часом можуть втратити віру у перемогу. Співзасновниця благодійного фонду Dignitas і "Центру підтримки аеророзвідки", керівниця проєкту Victory Drones Марія Берлінська розповіла про причини у своєму Telegram-каналі.

Українським піхотинцям та штурмовикам зараз дуже важко дістатися до бойових позицій на фронті, а ще складніше — виїхати з них. Для цього потрібно відправити автомобілі, які по дорозі атакують ворожі дрони-камікадзе. Багато бійців розуміють, що у випадку поранення за ними можуть просто не приїхати, бо командири не ризикнуть відправити транспорт через занадто великий ризик втратити ще й евакуаційну команду разом з медиками, які теж хочуть жити.

"Коли солдат втрачає віру, що свої не кинуть — він розвертається і йде. Бо якщо він тут за своїх, а свої не за нього — значить немає ніяких своїх. Так думає людина, яка ризикує життям. І має на це повне право", — пише волонтерка.

Зараз на фронті сотні, якщо не тисячі, захисників із пораненнями чекають на евакуацію, яка не відбувається днями або й тижнями. За підрахунками Марії Берлінської, Україна щомісяця втрачає 15-20 тисяч осіб загиблими, пораненими, полоненими і дезертирами, тоді як ЗС РФ щодня збільшує кількість живої сили на 10 тисяч.

"Наземні роботи — це шанс вивезти не вгрохавши при цьому ще кількох людей. Тому НРК — це про відновлення віри. Інакше СЗЧ буде зростати кожен місяць. І зрештою фронт впаде", — підкреслила вона.

Нещодавно 93 бригада ЗСУ показала, як наземні дрони допомагають рятувати поранених на Торецькому напрямку. Під час евакуації роботи можуть заїхати туди, куди не може автомобіль або мотоцикл, при цьому витримують сотні кілограмів ваги і навіть вибухи мін. Військовожлужбовці кажуть, що це сильно мотивує бійців на передовій.

Тим часом у ЗСУ скорочують підрозділи НРК. За словами голови "Центру радіотехнологій" Сергія Бескрестнова, військові з низки причин не хочуть користуватися наземними дронами, які вже лежать на складах. Серед них: низька прохідність, невелика дальність зв'язку, відсутність уніфікованих тактик застосування.