Повернення додому: чому Івана Айвазовського справедливо вважати українським художником

Ім'я Івана Костянтиновича Айвазовського відоме у всьому світі. Його морські пейзажі прикрашають найкращі музеї планети, а майстерність передачі морської стихії залишається неперевершеною.

Творча спадщина Айвазовського — це унікальне явище світового мистецтва, яке сформувалося на українській землі під впливом її природи, культури та історії. Художник зумів поєднати у своїх роботах універсальну красу морської стихії з глибоко особистим, інтимним розумінням рідного краю.

Проте в питанні національної приналежності великого художника досі точаться дискусії. Чому ж Айвазовського справедливо вважати саме українським митцем?

Кримські корені та українська земля

Іван Айвазовський народився 29 липня 1817 року в Феодосії — місті, яке сьогодні є частиною України. Феодосія стала не просто місцем народження, а справжньою батьківщиною художника.

Хоча родина Айвазовського була вірменського походження, серед його пращурів були вихідці з Галичини — регіону сучасної Західної України. Це додає ще один важливий штрих до його української ідентичності, адже коріння сягають різних українських земель.

Українські мотиви у творчості

Створивши понад 6000 творів, Айвазовський прославився передусім як мариніст. Однак його творчість не обмежувалася лише морськими пейзажами. Значна частина робіт художника присвячена українським мотивам: степовим краєвидам, сценам на Дніпрі, образам чумаків та традиційним народним обрядам.

Особливо варто відзначити полотна "Чумаки в степу", "Одеса вночі", "Лід на Дніпрі", де художник майстерно передав красу українських земель. Ці роботи демонструють глибоке розуміння та любов до української природи та культури, що могло з'явитися лише в людини, яка органічно належить до цієї землі.

Культурний діяч і меценат Криму

Айвазовський був не просто художником, а справжнім культурним лідером свого краю. З 1845 року він жив у Феодосії, де вкладав значні кошти у розвиток рідного міста і його культури. За власні зароблені гроші він відкрив художню школу, яка пізніше стала одним із культурних центрів імпері. А також заснував картинну галерею у 1880 році, що нині має його ім'я і є одним з найстаріших художніх музеїв України. Крім того, Айвазовський заснував Кримську (Киммерійську) школу живопису, відому своїми мариністами та художниками.

Художник також був ініціатором будівництва залізничної гілки Феодосія-Джанкой, що з'явилася у 1892 році, сприяючи економічному розвитку регіону. Він активно займався благоустроєм міста, допомагав його процвітанню і культурному розквіту.

Окрім мистецтва, Айвазовський захоплювався археологією: працював над збереженням пам'яток Криму, досліджував кургани, частина експонатів з яких зберігається в Ермітажі. На власні кошти побудував нове приміщення для Феодосійського музею старожитностей. За значний внесок в археологію був обраний дійсним членом Одеського товариства історії та старожитностей.

Така глибока прив'язаність до рідної землі, турбота про її культурний розвиток свідчать про те, що Айвазовський сприймав себе насамперед як представника саме цього краю, який сьогодні є частиною України.

Історичні обставини та сучасне переосмислення

Безперечно, за життя Айвазовського його часто називали російським художником. Це пов'язано з політичними реаліями Російської імперії, членством у Петербурзькій академії мистецтв, офіційним статусом. Однак зовнішня політична атрибуція не може скасувати справжніх культурних і географічних коренів митця.

Сьогодні міжнародна мистецтвознавча спільнота дедалі частіше визнає право України на цю видатну постать. Адже національна приналежність художника визначається не лише офіційними документами, а й місцем народження, культурним середовищем формування, тематикою творчості та особистою ідентифікацією.