Ці бази існують і досі. Де відпочивали в СРСР працівники великих заводів
Ці бази існують і досі. Де відпочивали в СРСР працівники великих заводів

Ці бази існують і досі. Де відпочивали в СРСР працівники великих заводів

Було три напрямки, куди найчастіше відправляли людей

Відпочинок в СРСР був одним із найважливіших соціальних благ для працівників великих промислових підприємств. Майже кожен великий завод мав власні бази відпочинку, санаторії та піонерські табори, куди працівники могли поїхати відновити сили після важкої роботи.

"Телеграф" розповість, де відпочивали люди в Радянському Союзі. Найпопулярнішими було три напрямки.

Географія радянського відпочинку

Найпопулярнішими напрямками для заводського відпочинку були:

Чорноморське узбережжя:

  • Крим (Ялта, Алушта, Євпаторія, Феодосія) —нині окупована частина Росією.
  • Сочі та Адлер.
  • Анапа та Геленджик.
  • Одеська область (Затока, Кароліно-Бугаз) — Росія майже знищила ці курортні селища під час війни.

Азовське море:

  • Бердянськ.
  • Кирилівка.
  • Арабатська стрілка (окуповані нині Росією).

Карпати:

  • Трускавець — санаторій "Весна", "Кришталь", "Київ", санаторій імені Гоголя.
Санаторій "Весна" у Трускавці
  • Моршин — санаторії "Дністер", "Лаванда", "Пролісок".
Санаторій "Дністер" у Моршині
  • Східниця — санаторії "Бойківщина", "Синьогора".

Більшість цих санаторіїв працює і нині, хоча вже на комерційній основі. Особливо популярними були санаторії Трускавця та Моршина завдяки унікальним мінеральним водам.

Хто мав право на відпочинок

Право на путівку до заводської бази відпочинку мали: працівники підприємства, їхні дружини та чоловіки, діти працівників (для них часто діяли окремі дитячі табори), пенсіонери підприємства.

Путівки розподілялись через профспілкові комітети, часто по черзі або за трудовими заслугами. Найкращі путівки — до Криму чи на Кавказ — вважались особливо цінними і доставались передовикам виробництва.

Вартість відпочинку

Відпочинок на заводських базах був практично безкоштовним для працівників. Завод покривав основні витрати на утримання бази, харчування та проживання. Працівник доплачував лише символічну суму — зазвичай 10-30% від реальної вартості путівки.

Для сімейного відпочинку діяла схожа система — путівки для дружин і дітей також були сильно дотованими. Це дозволяло навіть робітникам з невеликою зарплатою проводити відпустку на морі чи в санаторії.

Джерело матеріала
loader
loader