/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F1%2Fda4758a49f656495b6980a15dfe8aadb.jpg)
Чи може Росія захопити Херсон перед зустріччю на Алясці: аналіз останніх подій
Херсонська область / © Getty Images
Нещодавно американський телеканал CNN оприлюднив інформацію про можливі наміри російських окупантів поновити спроби захоплення Херсона. За даними журналістів, Росія знову фокусується на ударах по важливих об’єктах інфраструктури та ключових транспортних шляхах міста. Одним із головних підтверджень цього стала серія обстрілів мосту, що веде до мікрорайону Корабел.
Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов спеціально для FREEДOM проаналізував заяви західних ЗМІ, українських офіційних осіб та фактів із зони бойових дій напередодні важливої дипломатичної зустрічі.
За оцінками CNN, повернення під контроль Херсона і області, які були захоплені на початку війни, а потім відвойовані українськими силами в листопаді 2022 року, залишається однією з пріоритетних цілей Кремля. Зростаючий тиск з боку окупантів на відокремлення району Корабел від решти міста викликає занепокоєння щодо ймовірності нових спроб десантних операцій найближчим часом.
Варто зауважити, що подача подій на фронті в українських і західних ЗМІ часто містить ознаки тенденційності, а іноді — і дезінформації, що є частиною інформаційно-психологічних операцій РФ. Через це Росія намагається формувати суспільну думку як на Заході, так і в Україні, створюючи штучну напругу.
Українські медіа неодноразово поширювали такі повідомлення без належної перевірки їхнього походження.
Ще в грудні 2024 року почали ширитися заяви про підготовку Росії до масштабного форсування Дніпра і наступу на Херсон. Зокрема, тоді говорилося про окупацію островів у дельті річки. Ці повідомлення активно обговорювалися як в українському, так і в західному інформаційному просторі.
Голова Херсонської обласної військової адміністрації (ОВА) Олександр Прокудін у інтерв’ю західним журналістам заявляв, що Москва прагне закріпити “право на всю Херсонську область” до початку мирних переговорів, тому окупанти продовжують намагатися встановити плацдарм на Дніпрі.
У розмові з The Guardian він повідомив, що ворог намагається форсувати річку у чотирьох точках, щоб мати підстави вимагати контроль над усією областю.
“Кожного дня вони роблять спроби перейти Дніпро. Наша розвідка отримала інформацію, що російський заступник командира наказав форсувати річку будь-якою ціною”, — розповів Прокудін.
Він додав, що окупанти отримали наказ до початку переговорів захопити хоча б одне село на правому березі, але ці спроби не увінчалися успіхом.
Подібні заяви збіглися з офіційними коментарями з Києва: президент України у грудні 2024 року підтвердив, що ворог активізувався на напрямку Херсона, намагаючись поліпшити тактичні позиції на островах для наступу. Проте подальші події показали — ці плани залишилися нереалізованими.
Незважаючи на це, деякі українські ЗМІ посилалися на “власні джерела”, стверджуючи, що Росія може найближчим часом розпочати наступ на Херсон із форсуванням Дніпра, оскільки всі мости, що ведуть до міста, були зруйновані або пошкоджені.
Цікаво, хто саме ці “власні джерела” і чи існують вони взагалі? Подібні заяви з’являлися і пізніше. Наприклад, у травні 2025 року офіцер спецпідрозділу НГУ “Омега” Сергій Ткачук у інтерв’ю виданню Новини.Live заявив, що росіяни “можуть готувати десантну операцію” на Херсонщині і нібито намагаються висаджувати десант на островах, контрольованих Збройними силами України.
Згодом стало відомо, що інформація про нібито 300 російських човнів на Херсонщині — перебільшення. Речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин у коментарі журналістам спростував ці дані, повідомивши, що загальна кількість плавзасобів окупантів на всій окупованій території Херсонської та Миколаївської областей, а також на островах Дніпра, не перевищує сотню.
“Українська розвідка контролює кожен човен, що використовується противником на лівобережжі і на островах. Частина цих плавзасобів задіяна для охорони Кінбурнської коси,” — уточнив Волошин.
Наразі активно поширюється нова хвиля інформації, значну частину якої розкручують російські пропагандистські медіа. Федеральні телеканали РФ акцентують увагу на “планах повернення Херсона” і “підготовці десантної операції”. Як формальний привід наводиться удар по мосту, що з’єднує мікрорайон Корабельний із рештою міста.
Водночас, цей міст не зруйнований. Російські джерела самі визнавали, що обстріли ФАБами не можуть повністю зруйнувати автомобільний міст. Крім того, існує ще залізничний міст через річку Кошеву, що також забезпечує логістичні зв’язки.
Отже, вся історія з мостом і можливим захопленням району Корабель, швидше за все, є частиною інформаційних операцій.
Російські ЗМІ поширили тезу про намір “заблокувати українські війська на острові” і навіть “широкомасштабну висадку на правий берег”. У зв’язку з цим було ухвалено рішення про евакуацію мешканців. При цьому у пропагандистських джерелах йдеться про плани не масштабної операції, а висадки невеликих мобільних груп.
Однак, з огляду на ширину Дніпра (понад кілометр) та постійний контроль української розвідки, перекидання навіть невеликих розвідувально-диверсійних груп є надзвичайно складним. Такі формування без належної логістики не можуть довго утримувати позиції на відкритій місцевості.
Варто відзначити, що ця інформаційна кампанія збіглася з дипломатичною активністю США, зокрема зустріччю спецпредставника Віткоффа. Таким чином, мета пропаганди — впливати на зовнішні аудиторії, демонструючи, що Росія не відмовляється від претензій на повний контроль над Херсонською областю.
Ця інформаційна активність вкладається у загальну стратегію Кремля, що полягає у спробах нав’язати свої “нові територіальні реалії” як умову завершення війни. Згідно з цією логікою, Херсон — це “російська земля”, яку Москва не збирається залишати, посилаючись на положення власної конституції.
Отже, можна говорити про спробу підняти ставки: Росія демонструє свою непоступливість і сигналізує про небажання йти на компроміси, а нинішня інформаційна хвиля — це лише складова цієї стратегії.
Раніше повідомлялося, що ні зміни на полі бою, ні економічні труднощі не змушують Володимира Путіна відмовлятися від жорстких територіальних вимогабо погоджуватися на невигідні мирні умови. Замість пошуку компромісів, російський президент більше зосереджений на підтримці діалогу з Дональдом Трампом, щоб не допустити різкого погіршення відносин із Вашингтоном.

