Що чекає на Україну після заморожування війни?

Якщо відбудеться, в будь-якій формі, заморожування, то, крім активної фази підготовки до наступного витка, Україну також чекає нереальний рівень інформаційного тиску.

Москва робитиме все, щоб створити таку картину, що вони нібито й не думали брати Київ і підкорювати всю країну, а ось ті землі, які вони захопили на півдні, — це і був їхній план, якщо не максимальний, то точно один з основних і центральних.

Це буде робитися як всередині самої Росії — там вже спущені методички, мовляв, "за Україну-то й не бралися серйозно", — так і в Україні, не шкодуючи на це ресурси.

Це буде робитися не з метою цементування, а з метою — в проміжку, до підготовки до наступного витка — щоб українці не відчували, що змогли домогтися чогось, що весь попередній етап нібито пройшов для них тільки в мінус.

Немов і не було напівоточеного Києва, "Росія в Херсоні назавжди", харківського бліцу тощо.

А якщо і були, то це все були договірні матчі і маніпуляції, мовляв, заслуги українських солдатів у цьому немає.

Наприклад, фіни пам'ятають свою війну проти Москви як таку, в якій змогли гідно протистояти радянському натиску і зберегти незалежність.

У Фінляндії пам'ятають цю війну як приклад мужності і стійкості, навіть незважаючи на втрату територій, так як був збережений суверенітет.

А ось в СРСР історики змучили чимало паперу, щоб зафіксувати в історіографії, що, мовляв, вони тільки хотіли посунути кордон — і не більше.

Або ось інший приклад: Єгипет, будучи переможеним у всіх війнах проти Ізраїлю, вважає себе переможцем, оскільки зміг повернути собі назад Синайський півострів (в обмін на визнання права Ізраїлю на існування і мир з ним).

При цьому те, що єгипетські регулярні частини йшли двома колонами в 1948 році вже по території Ізраїлю і його війська, які йшли по узбережжю, були в лічених кілометрах від Тель-Авіва, — це взагалі викреслюється з історії.

У єгипетському музеї "перемоги" ви про це не прочитаєте.

Мовляв, на ніякий Тель-Авів ми не йшли, нікуди не нападали і взагалі всього цього не було, а ось була зате агресія Ізраїлю, і ми, не шкодуючи живота свого, відвоювали собі Синай назад.

Думка про те, що якби Єгипет у 1948 році визнав би Ізраїль і відразу уклав би з ним мир, то тоді й не втратив би Синай, — з усієї цієї вигаданої історіографії викреслюється на корені.

Росія піде таким же шляхом — перетворити свої невдачі, недоробки і обмежені завоювання в повноцінні успіхи.

З іншого боку, роздути в українцях комплекс неповноцінності, мовляв, нібито ваші втрати безглузді, оскільки Росія виконала свої завдання, а ось ви — ні.

Комплекс неповноцінності, що роз'їдає зсередини все конструктивне, не дасть адекватно сприймати реальність, працювати над помилками і готуватися до нового витка.

Чи буде заморозка завтра чи через рік (а може, і через три) — готуватися до цього потрібно вже зараз, тому що, як я вже на початку зазначив, Росія вкине в це колосальний ресурс — вже вкидає.

Джерело: Facebook-сторінка Ігаля Левіна.