Подарунок від князя чи язичницьке коріння? Що приховує назва міста Вінниця

Вінниця — мальовниче місто на берегах Південного Бугу, відоме фонтанами, затишними вулицями та глибокою історією. Але чому воно називається саме Вінницею?

"Телеграф" розглянув походження назви цього населеного пункту. Вона оповита легендами, історичними гіпотезами та язичницькими коренями.

Легенди про назву

Одна з популярних легенд пов'язує назву міста зі словом "винниця" — так у давнину називали винокурні. Поділля славилося родючими землями, і винокурень тут було багато, що могло дати назву поселенню.

Інша версія, згадана Миколою Дорошем у книзі "Витоки", вказує на старослов’янське "вєно" — "посаг" або "дарунок". Деякі дослідники вважають, що назва походить від передачі земель у спадок чи подарунок. Це пов'язують із литовськими князями Коріатовичами, які в XIV столітті отримали ці землі від князя Ольгерда та збудували тут замок. Проте Дорош ставить цю версію під сумнів, адже Поділля тоді контролювали татари, і документів про посаг немає.

Цікава легенда, записана фольклористкою Євдокія Горб у 1959 році, розповідає про річку Вінничку та двох сестер — Вишеньку й Вінничку. Батько оселився на Бузі, а його доньки жили на різних берегах річки. Під час ворожого нападу сестри підпалили свої хати, щоб не потрапити в полон. На їхню честь річки назвали Вишенкою та Вінничкою, а поселення біля останньої стало Вінницею.

Річка Вінничка

Дослідники Павло Ткачук і Наталія Пуряєва вважають, що назва Вінниці походить від річки Віннички, притоки Бугу. У книзі Валентина Отамановського "Вінниця в XIV-XVII століттях" зазначається, що річка раніше називалася Вінницею, а згодом її перейменували на милозвучнішу Вінничку, хоча в документах такої назви немає. Багато українських міст отримали назви від річок, наприклад, Бершадка чи Літинка, тож ця версія виглядає правдоподібною.

Язичницьке коріння: бог Вєнич

Найґрунтовніша версія Миколи Дороша пов'язує назву Вінниці з язичницьким богом Вєничем, покровителем урожаю та сім'ї. У "Велесовій книзі" Вєнич асоціюється з обрядовим снопом — "вєна-вєнча", що символізував 3 світи: Наву, Яву й Праву. Назва річки, а потім і поселення, могла походити від цього божества. Литовські князі, які прийшли на Поділля в XIV столітті, не руйнували язичницьких традицій і назвали фортецю на честь Вєнича. Згодом "Вєніця" трансформувалася у "Вінницю" через зміну літери "ять" на "і".

Литовський вплив і герб

Литовські князі Коріатовичі після битви на Синій Воді (1362-63 роки) укріпили поселення, звівши замок на скелястому березі Бугу. У документі 1396 року Вінниця згадується як "Вєнічя". Герб міста з якорем відображає його торговельну роль на Бузі та литовське походження, адже якір походить від родових гербів "Юраха" чи "Юньчик". Червоне тло герба відповідає стягам Великого князівства Литовського, а схрещені шаблі вказують на оборонну роль міста.

Висновок

Назва Вінниці — це сплав легенд, язичницьких вірувань і литовської спадщини. Чи то від винокурень, річки Віннички, чи бога Вєнича — кожна версія додає місту унікальності. Сучасна Вінниця зберігає пам'ять про давні часи, коли на берегах Бугу зароджувалося серце Поділля.

Раніше "Телеграф" писав, що Черкаси — одне з найдавніших міст України, якому у 2025 році виповнилося щонайменше 739 років.Яка загадка ховається за назвою Черкас — у матеріалі.