Подорожі у часі стали на крок ближчими: нове дослідження з Австралії

Подорожі у часі — більше не лише фантастика з кіно чи книжок. Австралійські дослідникистверджують, що математично довели: переміщення у минуле чи майбутнє цілком реальні, а головне — можуть відбуватися без руйнування причинно-наслідкових зв’язків та катастрофічних парадоксів.

Про це пише Popular Mechanics.

Роботу, яка вже викликала широкий резонанс у науковій спільноті, опублікували в журналі Classical and Quantum Gravity. Її автори — Жермен Тобар та Фабіо Коста з Університету Квінсленда — досліджували так звані «замкнуті часу подібні криві» (ЗВК), теоретичну концепцію, яку свого часу сформулював Альберт Ейнштейн.

«Наші результати показують, що ЗВК сумісні не лише з детермінізмом, але й з локальним „вільним вибором“ дій. Події у часі можуть мати безліч варіантів розвитку, але все одно не призводити до логічних суперечностей», — пояснює Жермен Тобар.

Вчені наводять приклад: якщо хтось вирішить повернутися у минуле, щоб запобігти зараженню так званого «нульового пацієнта» під час пандемії COVID-19, історія все одно «перепише» події так, щоб хвороба з’явилася — але іншим шляхом.

«Припустимо, ви відмінили зараження нульового пацієнта. У такому випадку ним можете стати ви самі або ж ця роль перейде до іншої людини. Всесвіт просто підлаштується, щоб уникнути парадоксу», — уточнює співавтор дослідження Фабіо Коста.

Дослідники наголошують: це зовсім не означає, що минуле можна кардинально переписати. Навпаки — будь-які дії мандрівника у часі будуть «вбудовані» в історію так, щоб результат залишався незмінним.

«Це як ефект бабки, але у контрольованій формі. Ви можете змінювати деталі, але ключові події будуть відбуватися незалежно від вашого втручання», — каже Тобар.

Науковці додають: їхня робота змінює сам підхід до розуміння часу. Якщо у майбутньому людство створить технології для переміщення у минуле, то можна буде експериментувати без страху знищити світ чи «зламати» хід історії.

«Ми ще далеко від практичної реалізації машини часу, але тепер ми знаємо: математика не забороняє цього», — підсумовує Коста.

Саме ця невелика група нейронів виконує роль «кнопки скидання пам’яті». Вона активується у моменти важливих змін — коли одна подія закінчується, а інша починається.