"Кажуть, що боги війни – арта, а я кажу, що піхота": інтерв’ю з командиром піхотинців 66-ї ОМБр
"Кажуть, що боги війни – арта, а я кажу, що піхота": інтерв’ю з командиром піхотинців 66-ї ОМБр

"Кажуть, що боги війни – арта, а я кажу, що піхота": інтерв’ю з командиром піхотинців 66-ї ОМБр

За останні кілька років новітні технології повністю змінили війну. Дрони змушують шукати нові тактики та рішення. Наприклад, фахівці по роботі з БпЛА та РЕБ зараз дуже затребувані та й ці напрямки в рекрутингу доволі популярні.

Проте незмінним залишається те, що найбільший тягар війни лежить на піхотинцях – бійцях, які першими зустрічають ворога. На тих, хто на нулі – найближче до росіян.

Однак сама піхота і її робота змінилися. Хто пройшов службу в піхоті, згадує її як один з найважчих періодів служби, а хто не проходив її – і не бажає цього робити. А є такі, як "Тім", які й не бачать себе в іншій сфері. Піхотинцем він став не так давно, але вже дослужився до командира роти піхоти батальйону "Онуки Адольфівни" 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго – відповідає за навчання бійців та веде їх вперше на позиції.

Ми зустрілися з "Тімом" на Лиманському напрямку та розпитали про те, як живе піхота зараз. Як готують бійців, чи відчувається брак людей та які тактики використовують росіяни – читайте в ексклюзивному інтерв'ю "Тіма" для 24 Каналу.

Перший вихід на 48 діб: про шлях "Тіма" в піхоті

Як ви потрапили у військо, з чого почався ваш шлях в армії?

Я в армії з квітня 2022 року. Після навчання в Десні я потрапив у роту охорони, де й був до березня цього року. Рота охорони – це резерв бригади, це 131 людина. Десь провалюється фронт – приходить розпорядження, що треба 10 людей чи 15.

Перший мій вихід був у Новомихайлівці на Донеччині. Мій взвод в повному складі відправили до 23-го добровольчого батальйону, який був прикомандирований до нашої бригади. І, знаєте, ми в них мали чого навчитися, бо це хлопці, які воюють з 2014 року. Я тоді пробув на позиціях з ними 48 діб. Ми жили весь цей час на позиціях.

А як ви стали командиром роти?

Я ще до війни закінчив Черкаську академію пожежної безпеки. Тобто був лейтенантом у запасі. Мені пропонували офіцерську посаду, але я бачив себе в піхоті, бо весь наш взвод був дуже дружнім.

Спершу я був навідником, потім став командиром відділення. Далі – головним сержантом взводу, тимчасово виконувачем обов’язки взводного і потім взводним.

Тім
"Тім" – командир роти піхотинців / Фото 24 Каналу

Чи є вихід, який з тих чи інших причин запам'ятався вам найбільше?

Це був вихід, коли я був бійцем. Через добу я вже був старшим позиції. Була така навала, прорив фронту. Вони лізли і лізли. Старший на нашій позиції загинув. Той, хто став після нього – теж. Із 8 людей залишились 3. Довелося брати ініціативу в свої руки і виводити хлопців, забирали поранених.

Уже як командир я виводжу людей, розставляю. Але я веду їх на такі більш тилові позиції, щоб в них був час окопатися, бо фронт рухається.

Яка частина вашої роботи є найважчою для вас?

Якщо так розібратися, то вся робота важка. Це, можливо, в художників улюблена робота, яка їм подобається, а ми звикли до важкої праці й стараємося робити все якнайкраще.

"Якщо хтось боїться, я кажу, що піду з ним": про підготовку піхотинців у підрозділі

Піхота хоч зараз певною мірою обділена медійною увагою, та вона все ж залишається головною в цій війні. Скажіть, як починається шлях піхотинця тут?

З учебки новобранці їдуть до нас, проходять підготовку. Ми намагаємося дати їм можливість вистрілятись по-максимуму, попрацювати зі справжніми гранатами, а не навчальними. Бо в навчальних центрах цього немає.

Також проводимо заняття з дронами – приїжджають оператори з батальйону нашого, "Онуки Адольфівни", і ми відпрацьовуємо реальні умови, коли за тобою полюють FPV-дрони. Є навіть імітовані скиди, які роблять оператори. Тобто в нас хлопці проходять такий інтенсивний 9-денний курс.

Навчання бійців у бригаді / Фото 66-ї ОМБр

Як часто новобранці одразу по прибуттю чи після першого виходу переводяться на інші посади чи в інші підрозділи?

Ми тут придивляємося до них. Якщо в нас хлопець, наприклад, розбирається в радіоелектроніці, то, звісно, краще його залучити саме в цій сфері. Якщо він вміє керувати дроном – можна спробувати його готувати на посаду оператора БпЛА. А як не виходить – повертаємо назад.

Хто хоче в мінометники іти – ідуть в мінометники, а ми виходимо вже з того, що в нас залишається і, відповідно, працюємо далі.

Піхота – один з найважливіших напрямків, проте в той же час найважчий. Які завдання стоять перед вами, як перед командиром такого напрямку?

Я відповідаю за життя бійців і моя задача – навчити їх. Це й прописано в мене в обов’язках. Я відповідаю за їхню підготовку, за морально-психологічний стан кожного із них – я маю розуміти, на що кожен боєць здатен і як він поведе себе в бою.

Крім того, я маю завести їх на позиції, виставити, визначити сектори, дати якісь поради. Найголовніша з них – чим більше ти окопався, тим довше проживеш.

Вихід на позицію вимагає й моральної готовності. І ви згадали про морально-психологічний стан бійців. Чи бувають випадки, коли буквально вже під час виїзду новобранець каже, що не піде на завдання?

У нас всі намагаються одне одного підтримати і не підвести в найбільш відповідальний момент. Перед виїздом іде інструктаж, ми показуємо, куди будемо їхати, розповідаємо про те, що там буде, як ми зайдемо, як буде відбуватися доставка провізії й таке інше.

Бувають моменти, коли під час підготовки хтось може сказати: "Я боюся". Кажу: "Давай я піду з тобою, щоб ти не боявся".

І це працює?

Працює.

Оскільки в підрозділі в основному новобранці, то це ускладнює роботу чи навпаки краще виходить підготувати їх для виконання задач?

Хлопці приходять без бойового досвіду. Однак коли вони потрапляють до нас, то вже мають базу, яку отримали на БЗВП й уявлення про війну вони мають.

Тут ми проводимо своє навчання і, так би мовити, підлаштовуємо. Якщо бачимо на навчанні, що добре стріляє, навчаємо його на кулеметника. Або ж може і в снайпери. Чи може боєць піде на дрони, щоб знищувати більше противника.

Хоча, було в нас нещодавно таке, що на одній позиції ми поклали більше роти противника. При цьому що на позиції було 2 напрямки і там було 5 бійців. І це все були новобранці.

Це був їхній перший вихід?

Для кількох з них – так.

"Бояться близького контакту": чому піхота – найменш популярний напрямок

Серед людей, які добровільно долучаються до армії, піхота є найменш популярним напрямком. Чому так?

Люди бояться безпосереднього контакту з противником. Бо, наприклад, артилерія за 4 чи 5 кілометрів від фронту. Хтось хоче на дрони, бо думає, що це безпечніше, хоча оператори можуть бути за 2 кілометри до лінії зіткнення і по них прилітає абсолютно усе. Дехто помилково вважає, що оператору БпЛА загрожує тільки втрата дрона.

Хоча як і ми виявляємо їхніх дронщинів, так і вони наших. Тобто в підсумку там теж не легко.

Хтось бачить себе водієм, але це так само небезпечна робота, бо треба завозити і вивозити людей і все це під обстрілами з мінометів, артилерії, скидами з дронів і не тільки.

Тому найбільший страх викликає безпосередній контакт з ворогом. І на позиціях треба пильнувати, щоб він не підійшов близько.

Кажуть, що боги війни – артилерія, а я кажу, що боги війни – це піхота. Бо саме піхотинці тримають лінію фронту. І фронт посунувся, якщо туди зайшла піхота.

Якою є робота піхотинця: дивіться відео

Один військовослужбовець раніше в інтерв’ю нам висловив таку думку, що скільки б не було дронів, війна воюється і виграється тільки людьми. Погоджуєтеся з цим?

Звісно. Дронами хто керує? Люди. І на кого вони націлені? В основному – на людей.

"Не можуть взяти – тоді знищують": які основні тактики в росіян

Якими тактиками послуговується противник зараз?

По двоє – троє людей намагаються підійти до позиції. Так би мовити, промацують, на скільки ми там ефективні. За день може бути і до 10 таких підходів.

Наше завдання – не допустити їх близько. Хоча, можна підпустити, якщо впевнений на 100%, що ти ліквідуєш його і забереш в нього зброю, боєкомплект і рацію, щоб слухати розмови росіян.

Такі атаки ворога можуть тривати тиждень чи два, а потім вони починають палити позицію. Якщо вона ефективна, то ми їм як кістка в горлі. Вони тоді з різних сторін намагаються підійти. Наприклад, з одного боку троє росіян залягло і ще троє з іншого боку в лоб ідуть на позицію. Звісно, вся увага на них.

Що роблять ті троє, що залягли? Користуються моментом і намагаються добігти до нашого бліндажа. І якщо вони стали зверху – то вважається, що взяли його.

Тому важливо, щоб кожен займався своїм сектором на позиції і не відволікався.

Якщо в них не вийшов такий штурм, тоді позицію палять зі всього озброєння. Якщо не можуть взяти – завдання стоїть знищити.

Командир батальйону "Юдж" розповідав нам про те, як росіяни з мінами ТМ-72 ідуть на штурми. Можете більше розповісти про ці штурми і чи ефективна така тактика?

Ну це смертники і крім мін вони, фактично, й нічого більше не мають, бо 2 міни ТМ-72 – це вже 16 кілограмів. А плюс ще зброя в руках. Тому вони можуть іти без бронежилета і каски.

Скажу так, такі випадки трапляються тепер дуже часто. Але багато залежить від того, хто на нашій позиції стоїть. Наше завдання – виявити їх за 100 метрів, якщо вони ідуть полем. Далі піхотинці мають придавити їх вогнем до землі. Далі справа за дронами. Тобто тут справа навіть не доходить до прямого контакту.

Наше завдання – не допустити їх до бліндажа, бо якщо вони покладуть ТМку, то це вже могила. Тому виявленого ворога треба давити вогнем.

Штурми часто відбуваються під прикритям дронів. Як це ускладнює ведення бою?

Коли зав’язується стрілецький бій, то це вже не дуже й відчувається, хто куди літає, бо там і не розберешся – свої, чужі.

Але є КСП, розвідувальні дрони висять в небі. Ми коригуємо наших хлопців. Є капітан бою і поруч є ретранслятор.

Важливо. Дрони не замінюють людей, але змінюють правила гри і можуть рятувати життя наших бійців. Тому зараз триває збір на безпілотники для батальйону "Онуки Адольфівни" 66-ї ОМБР. Ціль збору – 200 000 гривень. Долучитися до збору можна донатом:
на банку;
за номером карти 4441 1111 2604 5917.

І пам'ятайте, що маленьких донатів не буває, а кожна гривня – важлива.

"Добровольці – дуже велика рідкість": з кого в основному складається піхота

Зараз є така тенденція, що піхотинці – це в основному мобілізовані. А чи є хтось зараз серед ваших підлеглих, хто прийшов добровільно і свідомо обрав піхоту?

Зараз це дуже велика рідкість. Але й ті, кого примусово мобілізували, довго в нас не залишаються. Або навіть не доїжджають до нас, або після першого виходу йдуть в СЗЧ.

Тобто залишаються ті, хто мобілізований не примусово?

Ну є ті, кого призвали, а є ті, хто, умовно, пішов за яйцями в АТБ і все. Яйця він не доніс додому, бо потрапив в армію.

А мобілізацію на сьогоднішній день вважаєте ефективною?

Те, скільки людей ховаються – не добре. Проте, можливо, їх неправильно мобілізовують, краще б це робити більш цивілізовано, через повістки.

Але і повістки часто ігнорують.

Та це, на жаль, зрозуміло.

На вашу думку, ситуацію можливо змінити?

Складно. Патріотизм у нас давно впав, нема такого, як було в 2022 році.

Тоді що нам зараз як суспільству і як країні робити? Війна триває, армії потрібні люди, як діяти?

На скільки мені відомо, є тилові бригади, які сидять умовно в центрі України. І таких бригад немало. Були в нас тут люди, які по 3 роки в цих бригадах просиділи.

З цього можна зробити висновки, що люди є. То чому б їм не поміняти нас? Хоча поміняти не вийде, а от підсилити було б добре. А от примусово мобілізованих хай пробують прилаштовувати вже в тилові бригади.

Мобілізований боєць може стати ефективним воїном?

Так, звісно.

Можете навести приклад?

У нас дуже гарно проявили себе хлопці, але їх трохи побило на попередньому виході. В одному з них бачив командира відділення. Бо це одна з опцій, якщо є бажання рости і навчатися далі.

Є новачки, які тільки прийшли з Десни, тільки підготовку пройшли.

На скільки зараз гостро відчувається брак людей у піхоті?

Скажімо так, ситуація у нас 50 на 50. Людей нам бракує і ще частина наших хлопців на навчаннях. Через це в нас бійці на позиціях по 20 – 25 днів.

"Війна торкнеться кожного": поради тим, хто вагається щодо служби

Що можете порадити тим, хто вагається щодо служби?

У них є вибір. Вони можуть обрати собі підрозділ і посаду, а війна рано чи пізно торкнеться всіх.

Чому я пішов на війну? Бо фронт за 24 кілометри від мого дому, сидіти там нема сенсу. У мене сім’я і її треба захищати. Якщо хтось думає, що ми виграємо війну, поки він буде відсиджуватися, то нас на довго не вистачить. Ми тримаємося, але якщо люди, які уникають служби, не передумають, то війна прийде до них. А поки в них є вибір. Зараз є рекрутингові центри, можна піти туди, куди ти захочеш, а не куди тебе відправить ТЦК.

У Першій світовій війні дядя Вася з кобилою і возом був дуже затребуваним, бо займався підвозом провізії. Тобто на війні треба всі, і ті, хто може добре почистити багато картоплі, і той, хто вміє дронами керувати.

Всі, хто думає, що війна їх омине, знайте – не омине.

"Повернемося іншими людьми": про плани на майбутнє

Якою бачите свою подальшу службу у війську?

Ну ще до березня я був у тиловому підрозділі, тепер уже в бойовому і мене прийняли тут дуже достойно. І мені подобається ця робота. Не знаю, може буде якийсь ріст кар’єрний, але я маю сподівання, що війна скоріше закінчиться і ми повернемось до того, чим займалися. Правда, уже іншими людьми.

А ким ви були в цивільному житті? І чи повернулися б до цієї сфери?

Я займався м’якими меблями – збір, доставка. Така от робота, не легка. Там я собі підірвав спину добряче.

Але я там себе не бачу, та й фірма закрилася. Та навіть якщо вона відкриється знову, я вже просто не потягну. Не буде здоров’я, бо я його тут залишив.

Думаю, як закінчиться війна, буду служити в тиловому підрозділі.

Тобто таки плануєте залишатися в армії?

Так, можна вчити нових бійців. Коли людині розповідають про війну з власного досвіду, вона краще це сприймає, ніж лекції по книжці.

Крім командира, ми також поспілкувалися з піхотинцями, які за кілька днів до нашої зустрічі тільки повернулися з позицій. Про їхній досвід розповімо в наступному матеріалі. Не пропустіть!

Теги за темою
Донецька область
Джерело матеріала
loader
loader